НАУЧНАЯ БИБЛИОТЕКА - РЕФЕРАТЫ - Шпора: Шпаргалки до вступних іспитів з дисципліни Людина і світ

Шпора: Шпаргалки до вступних іспитів з дисципліни Людина і світ

ФЕ­ НО­ МЕН ЛЮ­ ДИ­ НИ

Кож­ на істо­ рич­ на епо­ ха про­ по­ нує своє ба­ чен­ ня й вирішен­ ня пи­

тан­ ня про те, що та­ ке лю­ ди­ на і в чо­ му сенс її жит­ тя. Сенс жит­ тя

- світо­ гляд­ не та філо­ софсь­ ке по­ нят­ тя, яке містить су­ купність

уяв­ лень про сутність лю­ ди­ ни, цілі та цінності її існу­ ван­ ня , а та­

кож мож­ ливі й до­ пу­ с­ тимі спо­ со­ би й шля­ хи їх ре­ алізації

В ан­ тичній філо­ софії лю­ ди­ на роз­ гля­ дається як скла­ до­ ва ча­ с­ ти­

на за­ галь­ но­ го світо­ по­ ряд­ ку у струк­ тур­ но­ му плані та підпо­

ряд­ ко­ ва­ ності за­ ко­ нам йо­ го функціону­ ван­ ня (Со­ крат -

пізнан­ ня, до­ б­ ро­ чинність; Про­ та­ гор - точ­ ка відліку у

пізнанні та куль­ турі; Пла­ тон - служіння чес­ но­ там, ви­ щим

цінно­ с­ тям; Ари­ с­ то­ тель - ви­ ще бла­ го, ща­ с­ тя, що по­ ля­

гає у са­ мо­ вдо­ с­ ко­ на­ ленні; Епікур - до­ сяг­ нен­ ня зем­ но­

го ща­ с­ тя та на­ со­ ло­ ди)

Хри­ с­ ти­ ян­ ст­ во вва­ жає лю­ ди­ ну Бо­ жим творінням. Хри­ с­ ти­ янсь­

ка лю­ ди­ на - це єдність при­ род­ но­ го (тіла) і над­ при­ род­ но­ го -

душі. Епо­ ха Відро­ д­ жен­ ня ко­ ри­ гує ці дог­ ма­ ти і вба­ чає

сутність і cенс жит­ тя у гар­ монійності і по­ вноті бут­ тя. Но­ вий час

та Просвітництво де­ що на­ бли­ жа­ ють­ ся до ан­ тич­ них уяв­ лень

про лю­ ди­ ну і вва­ жа­ ють ос­ нов­ ною її вла­ с­ тивістю ро­ зум.

Німець­ ка кла­ сич­ на філо­ софія роз­ гля­ дає лю­ ди­ ну як суб’єкт сво­

бо­ ди, ак­ тив­ не, тоб­ то діяль­ не яви­ ще, що са­ мо­ роз­ ви­ вається.

Ніцше вва­ жає лю­ ди­ ну без­ пе­ рерв­ ним про­ це­ сом її ста­ нов­ лен­

ня. Ек­ зи­ с­ тенціалісти виз­ на­ ча­ ють людсь­ ку суть че­ рез ау­

тен­ тичність, че­ рез грань між суспільним і індивіду­ аль­ ним.

От­ же, фе­ но­ мен лю­ ди­ ни по­ ля­ гає в склад­ ності і май­ же не­ о­

Міфо­ логічні кон­ цепції: по­ ро­ д­ жен­ ня лю­ дей тва­ ри­ на­ ми

(то­ темізм), лю­ ди­ на - плод Не­ ба і Землі, як заплідню­ ю­ чо­ го та ро­

дю­ чо­ го на­ чал, лю­ ди­ ну ство­ ре­ но з гли­ ни та крові бо­ га Аб­ зу

(Вавілон), лю­ ди­ но ство­ ре­ но із гли­ ни та сльоз (Ста­ ро­ дан­ вя

Греція). Міфо­ логічні кон­ цепції по­ хо­ д­ жен­ ня лю­ ди­ ни роз­ ви­ ва­

ють­ ся та транс­ фор­ му­ ють­ ся ра­ зом з гос­ по­ дарсь­ ким жит­ тям

первісних та ан­ тич­ них лю­ дей

Релігійні кон­ цепції ба­ зуть­ ся на кре­ аціонізмі, тоб­ то на ро­

зумінні то­ го, що лю­ ди­ на - ре­ зуль­ тат во­ льо­ во­ го ак­ ту надісто­

ти Бо­ га, а са­ ме ак­ ту тво­ рен­ ня

Космічні гіпо­ те­ зи вва­ жа­ ють ви­ ник­ нен­ ня лю­ ди­ ни або

логічним за­ вер­ шен­ ням дії космічної енергії, або пло­ дом так зва­ но­ го

“насіння жит­ тя”, що роз­ но­ сить­ ся по пла­ не­ тах космічним пи­ лом, або

ж про­ сто за­ лиш­ ком по­ за­ зем­ них цивілізацій

Сприй­ ня­ тою на цей час та найбільш ак­ ту­ аль­ ною є ево­ люційна кон­

цепція, згідно з якою лю­ ди­ на є ос­ тан­ нь­ ою, най­ до­ с­ ко­ налішою

лан­ кою в лан­ цюзі роз­ вит­ ку жи­ вих істот і має спільних предків з лю­

ди­ но­ по­ доб­ ною мав­ пою

Ос­ таннім ча­ сом при­ вер­ та­ ють до се­ бе ува­ гу при­ пу­ щен­ ня про

ПО­ НЯТ­ ТЯ СЕ­ РЕ­ ДО­ ВИ­ ЩА

Се­ ре­ до­ ви­ ще роз­ вит­ ку та існу­ ван­ ня лю­ ди­ ни поділяється на

дві сфе­ ри - при­ род­ ну та соціаль­ ну, що підкрес­ лює подвійну при­ род­

но-соціаль­ ну суть лю­ ди­ ни.

Лю­ ди­ на існує в си­ с­ темі взаємодії усіх сил при­ ро­ ди та відчу­ ває

ії різно­ манітні впли­ ви. І при­ род­ не існу­ ван­ ня лю­ ди­ ни не об­

ме­ жується тільки сфе­ рою Землі, во­ но вклю­ чає в се­ бе і ко­ с­ мос в

ціло­ му

Соціаль­ не се­ ре­ до­ ви­ ще лю­ ди­ ни - це її без­ по­ се­ реднє людсь­

ке ото­ чен­ ня, ті гру­ пи лю­ дей, до яких во­ на на­ ле­ жить. Соціаль­

на си­ ту­ ація роз­ вит­ ку - пси­ хо­ логічний термін - од­ не з фор­ мо­

твор­ чих на­ чал для людсь­ кої свідо­ мості. Ду­ же ве­ ли­ кий вплив на

людсь­ кий роз­ ви­ ток ма­ ють еко­ номічні, політичні та куль­ турні умо­ ви,

що існу­ ють у суспільстві, в яко­ му лю­ ди­ на роз­ ви­ вається

ПО­ НЯТ­ ТЯ СПАД­ КО­ ВОСТІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЖИТ­ ТЯ ЛЮ­ ДИ­ НИ

се­ ре­ до­ ви­ ща.

В про­ цесі індивіду­ аль­ но­ го роз­ вит­ ку лю­ ди­ на відтво­ рює певні

оз­ на­ ки, які пе­ ре­ дані ій бать­ ка­ ми, а та­ кож пев­ ною мірою

“відхи­ ляється” від них і на­ бу­ ває но­ вих оз­ нак

ПРИ­ РОД­ НЕ В ЛЮ­ ДИНІ

ба­ га­ ть­ ох інших про­ це­ сах людсь­ ко­ го ор­ ганізму. Суть цих про­

цесів - обмін ре­ чо­ ви­ ною, енергією та інфор­ мацією з ото­ чу­ ю­ чим се­

ре­ до­ ви­ щем. Але фізіологічна, при­ род­ на бу­ до­ ва не є якісною

відмінністю лю­ ди­ ну від всіх інших жи­ вих істот. То­ му пізна­ ю­ чи

соціаль­ ну при­ ро­ ду лю­ ди­ ни філо­ софія ви­ хо­ дить ли­ ше з ан­ т­ ро­

по­ логічних особ­ ли­ во­ с­ тей.

ІНДИВІД

пи, суспільства в ціло­ му. Ча­ с­ то індивід ро­ зуміється як соціаль­

но-філо­ софсь­ кий пер­ шо­ а­ том. Він є вихідною соціаль­ ною оди­ ни­ цею,

а су­ купність ин­ дивідів ут­ во­ рює всі існу­ ючі ви­ ди соціаль­ них

спільно­ с­ тей

ОСО­ БИСТІСТЬ

пев­ ної соціаль­ ності або суспільства.

По­ нят­ тя “осо­ бистість” фіксує ли­ ше соціаль­ не в лю­ дині. Во­ но

охоп­ лює всі соціальні ролі лю­ ди­ ни, всі суспільні відно­ си­ ни. Осо­

бистісь мож­ на уто­ тож­ ни­ ти з життєвим шля­ хом, який завжди не­ по­

втор­ ний та оригіна­ ль­ ний.

Осо­ бистість фор­ мується за та­ ки­ ми схе­ ма­ ми: “я -я”, “я - ти”, “я -

ми”, “я - люд­ ст­ во”, “я - суспільство”, “я - при­ ро­ да”, “я - універсум”

СУТНІСТЬ ЛЮ­ ДИ­ НИ

У су­ часній філо­ софській та на­ уковій мові по­ нят­ тя “лю­ ди­ на” ви­

ко­ ри­ с­ то­ вується як най­ за­ гальніше, ро­ до­ ве для по­ зна­ чен­ ня

істот ви­ ду Homo Sapiens. То­ му в тра­ диційних тлу­ ма­ чен­ нях за­ зна­

чається, що лю­ ди­ на - це істо­ та, яка уо­ соб­ лює не­роз­ рив­ ну

єдність та­ ких сторін її існу­ ван­ ня, як біологічна, соціаль­ но-істо­

рич­ на, куль­ тур­ на, ду­ хов­ но-мо­ раль­ на.

Лю­ ди­ на - це істо­ та, здат­ на до праці, соціаль­ но і куль­ тур­ но зу­

вит­ ку куль­ ту­ ри.

1. Лю­ ди­ на - жи­ ва істо­ та, але ій при­ та­ ман­ ний особ­ ли­ вий тип

тілес­ ної ор­ ганізації

2. Лю­ ди­ на є там, де є ії діяльність

3. Людсь­ ка діяльність здійснюється в си­ с­ темі суспільних відно­ син

4. Людсь­ ка діяльність є усвідо­ мле­ ним про­ це­ сом пе­ ре­ тво­ рен­ ня

при­ ро­ ди, суспільства і са­ мої лю­ ди­ ни

5. Лю­ ди­ на є істо­ тою ду­ хов­ ною, ій при­ та­ ман­ на ду­ ша.

СЕНС ЖИТ­ ТЯ

Сенс жит­ тя по­ ля­ гає в ре­ алізації по­ треб суспільства в лю­ дині та

влас­ но­ го по­ кли­ кан­ ня кож­ ної з них. Виз­ на­ чен­ ня сен­ су жит­

тя пов’яза­ не з ро­ зумінням ме­ ти жит­ тя як уяв­ но­ го чи очіку­ ва­ но­

го ре­ зуль­ та­ ту на­ шої діяль­ ності та з ви­ бо­ ром життєво­ го шля­

ху. Сенс жит­ тя при­ та­ ман­ ний жит­ тю с са­ мо­ го по­ чат­ ку. Сенс

жит­ тя - за ме­ жа­ ми жит­ тя. Сенс жит­ тя ство­ рюється са­ мою лю­ ди­

ною. Сенс жит­ тя за­ ле­ жить від ро­ зуміння жит­ тя, має індивіду­ аль­

ний ха­ рак­ тер.

Сенс жит­ тя - світо­ гляд­ не та філо­ софсь­ ке по­ нят­ тя, яке містить

ПО­ НЯТ­ ТЯЦІННОСТІ

Зміст цінно­ с­ тей обу­ мов­ люється куль­ тур­ ни­ ми до­ сяг­ нен­ ня­ ми.

До сфе­ ри цінно­ с­ тей за­ ле­ жать ду­ ховні праг­ нен­ ня, іде­ а­ ли,

прин­ ци­ пи, нор­ ми мо­ ралі. Світ цінно­ с­ тей - це світ куль­ ту­ ри в

ши­ ро­ ко­ му ро­ зумінні, це ду­ хов­ на діяльність лю­ дей.

Цінність - це рівень зна­ чу­ щості од­ но­ го сто­ сов­ но іншо­ го в певній

си­ с­ темі.

Ду­ ховні цінності поділя­ ють­ ся на гно­ се­ о­ логічні (істи­ на), етичні

(мо­ раль), ес­ те­ тичні (кра­ са)

Стійка ціннісна струк­ ту­ ра зу­ мов­ лює цілісність осо­ би­ с­ тості,

вірність пев­ ним прин­ ци­ пам, здатність до во­ льо­ вих зу­ силь, на­ по­

лег­ ливість у до­ сяг­ ненні ме­ ти. У си­ с­ темі цінно­ с­ тей аб­ со­

лют­ ною є лю­ ди­ на, в свою чер­ гу най­ ви­ щою цінністю для лю­ ди­ ни є

жит­ тя. Не­ о­ станніми та­ кож є сво­ бо­ да, рівність, спра­ вед­ ливість

Ви­ ща цінність пізнан­ ня і на­ вчан­ ня, рушійна си­ ла і ре­ зуль­ тат на­

уко­ вої діяль­ ності - це істин­ не знан­ ня, по­ до­ лан­ ня за­ блу­ д­

жен­ ня

СМЕРТЬ І БЕЗ­ СМЕР­ ТЯ

Про­ бле­ ма смерті - од­ на з фун­ да­ мен­ таль­ них на­ уко­ вих, філо­

софсь­ ких та релігійних про­ блем. Мож­ на виділи­ ти два підхо­ ди: до­

хри­ с­ ти­ янсь­ кий (міфо­ логічний) та хри­ с­ ти­ янсь­ кий (те­ о­

логічний).

Став­ лен­ ня дав­ ньої лю­ ди­ ни до смерті не є не­ га­ тив­ ним. До неї

го­ ту­ ють­ ся, зустріча­ ють усвідо­ мле­ но, спокійно і без стра­ ху. В

куль­ ту­ рах, де індивід на­ бу­ ває пев­ ної ав­ то­ номії бут­ тя і ут­

вер­ д­ жується усвідо­ млен­ ня са­ моцінності, смерть на­ бу­ ває трагічно­

го за­ барв­ лен­ ня. Смерть має біологічні, соціаль­ но-куль­ турні та

світо­ глядні виміри

Смерть - це при­ род­ ний кінець будь-якої істо­ ти, при­ пи­ нен­ ня

но­ го обміну ре­ чо­ вин між ор­ ганізмом і зовнішнім се­ ре­ до­ ви­ щем.

Че­ рез свої творіння, вне­ сок у ма­ теріаль­ ну й ду­ хов­ ну куль­ ту­ ру,

че­ рез по­ ли­ шені по собі спо­ га­ ди лю­ ди­ на на­ бу­ ває пев­ но­ го

без­ смер­ тя. Але мож­ ливість без­ смер­ тя за­ кла­ де­ но ли­ ше в

соціаль­ но­ му житті.

По суті, усвідо­ млен­ ня смерті є відправ­ ним пунк­ том у бо­ ротьбі з нею

і праг­ нен­ ням до без­ смер­ тя

ТВОРЧІСТЬ

У твор­ чості лю­ ди­ на ви­ яв­ ляє се­ бе в куль­ турі, ство­ рю­ ю­ чи її

як но­ ву цінність, як про­ дов­ жен­ ня своєї при­ род­ ної сут­ ності.

Людсь­ ка діяльність, ак­ тивність, пізнан­ ня, психіка - це внутрішнє

підгрун­ тя твор­ чості. Суб’єктом твор­ чості є лю­ ди­ на, суспільство.

Творчість бе­ ре ви­ то­ ки не ли­ ше в праці, але й в ціле­ по­ кла­ да­

ючій здат­ ності свідо­ мості

Творчість - це при­ та­ ман­ на лю­ дині здатність ство­ рю­ ва­ ти нові

рич­ ної прак­ ти­ ки.

Особ­ ли­ ву роль в твор­ чості відіграє стихійне, несвідо­ ме на­ ча­ ло:

твор­ чий по­ рив, натх­ нен­ ня, ося­ ян­ ня.

Істо­ рич­ на творчість - уміння свідо­ мо тво­ ри­ ти свою історію, за­

без­ пе­ чу­ ва­ ти нові, про­ гре­ сивні умо­ ви та фор­ ми сво­ го жит­ тя.

На­ уко­ ва творчість спря­ мо­ ва­ на на відкрит­ тя но­ вих за­ конів, ви­

роб­ лен­ ня оригіна­ ль­ них ідей. Технічна творчість - це вдо­ с­ ко­

на­ лен­ ня уже існу­ ю­ чих або ство­ рен­ ня но­ вих ма­ шин, апа­ ратів та

ме­ ханізмів. Про­ дук­ том ху­ дож­ ньої твор­ чості є нові куль­

турні та ху­ дожні цінності. Ще один важ­ ли­ вий різно­ вид твор­ чості - це

тво­ рен­ ня са­ мо­ го се­ бе, са­ мо­ усвідо­ млен­ ня, са­ мо­ вдо­ с­

ко­ на­ лен­ ня, са­ мо­ ре­ алізація

СВО­ БО­ ДА. ВО­ ЛЮН­ ТА­ РИЗМ ТА ФА­ ТАЛІЗМ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

су.

Сво­ бо­ да волі - це мож­ ливість без­ пе­ реш­ код­ но­ го са­ мо­ виз­ на­

чен­ ня лю­ ди­ ни у ви­ ко­ нанні тих чи інших цілей і за­ вдань осо­ би­ с­

тості

В су­ пе­ реч­ ності фа­ талізму та во­ люн­ та­ риз­ му по­ ля­ гає фе­ но­

мен сво­ бо­ ди осо­ би­ с­ тості. Са­ ме тут виз­ на­ ча­ ють­ ся межі не­

обхідності, без яких ре­ алізація сво­ бо­ ди не­ мож­ ли­ ва

Во­ люн­ т­ ра­ ризм по­ ля­ гає у виз­ нанні пер­ шості сво­ бо­ ди волі

ви­ мог суспільства. А обов’язок по­ ля­ гає в усвідо­ мленні та за­ сто­

су­ ванні мо­ раль­ них ви­ мог до кон­ крет­ но­ го ста­ но­ ви­ ща. Пи­ тан­

ня про те, якою мірою ви­ ко­ нується обов’язок, вин­ на чи не­ вин­ на лю­ ди­

на у йо­ го не­ ви­ ко­ нанні - це і є пи­ тан­ ня про осо­ би­ с­ ту

відповідальність

ЗДО­ РОВ’Я ТАЗДО­ РО­ ВИЙ СПОСІБ ЖИТ­ ТЯ

Май­ же завжди, ко­ ли мо­ ва йде про здо­ ров’я зга­ ду­ ють­ ся

фізіологічний стан лю­ ди­ ни, відсутність чи на­ явність за­ хво­ рю­ вань.

Ко­ ли йдеть­ ся про мо­ раль­ не здо­ ров’я, йдеть­ ся про гар­ монію тіла та

душі, пев­ ну зба­ лан­ со­ ваність всіх внутрішніх про­ цесів.

Спосіб жит­ тя - це си­ с­ те­ ма ти­ по­ вих форм по­ всяк­ ден­ ної

по­ зиція лю­ ди­ ни.

Здо­ ро­ вий спосіб жит­ тя відповідає по­ тре­ бам при­ род­ но­ го та

соціаль­ но­ го в лю­ дині

ПО­ ВНО­ ТАЖИТ­ ТЯТАЩА­ С­ ТЯ

По­ вно­ та жит­ тя за­ ле­ жить від са­ мої лю­ ди­ ни, її ціннісних

орієнтацій та від соціаль­ них умов. Во­ на пов’яза­ на з ро­ зумінням лю­

ди­ ною ща­ с­ тя, яке має суб’єктив­ ний ха­ рак­ тер, тоб­ то виз­ на­

чається са­ мою лю­ ди­ ною та па­ ну­ ю­ чою куль­ ту­ рою.

СВІТ ТА ПО­ НЯТ­ ТЯ СВІТУ

Визнчен­ ня змісту по­ нят­ тя світ мож­ ли­ ве і дійсне тільки у си­ с­ темі

відно­ шен­ ня “лю­ ди­ на - світ”. Це свідчить про те, що да­ не по­ нят­ тя

слу­ гує лю­ дині для відо­ б­ ра­ жен­ ня існу­ ван­ ня то­ го, на тлі чо­

го лю­ ди­ на се­ бе ви­ яв­ ляє.

Світ є все те, що відмінне від лю­ ди­ ни, що ор­ ганічно має лю­ ди­ ну в

дині. Це все су­ ще, що є в лю­ дині та по­ за нею

Лю­ ди­ на та­ кож здат­ на роз­ ме­ жо­ ву­ ва­ ти світ внутрішній, тоб­ то

уяв­ ний, від світу зовнішньо­ го - об’єктив­ но­ го

ІСТО­ РИЧ­ НИЙ РОЗ­ ВИ­ ТОК УЯВ­ ЛЕНЬ

ПРО СВІТ

В ан­ тич­ них уяв­ лен­ нях світ роз­ гля­ дається пе­ ре­ дусім як

світ при­ ро­ ди - ко­ с­ мо­ су. Лю­ ди­ на трак­ тується як істо­ та, яка пе­

ре­ бу­ ває у не­ роз­ рив­ но­ му зв’яз­ ку із світом при­ ро­ ди. Струк­ ту­

ра і за­ ко­ ни бут­ тя світу та лю­ ди­ ни єдині

Ан­ тичні ма­ теріалісти вва­ жа­ ли пер­ шо­ ос­ но­ вою світу ре­ чо­ ве,

ма­ теріаль­ не на­ ча­ ло: во­ ду (Фа­ лес), повітря (Ана­ кси­ мен), во­

гонь (Ге­ ракліт), зем­ ля, во­ да, повітря та во­ гонь (Ем­ пе­ докл)

Іде­ алісти (Піфа­ гор, Пла­ тон, Зе­ нон, Про­ та­ гор) вва­ жа­ ли по­ чат­

ком всьо­ го пев­ не ду­ хов­ не на­ ча­ ло: Бо­ га або са­ мостійні іде­

альні сут­ ності (ідеї, чис­ ла). Зе­ нон і Про­ та­ гор вва­ жа­ ли світ

незмінним, за­ пе­ ре­ чу­ ва­ ли рух як та­ кий. Ге­ ракліт, на­ впа­ ки,

на­ ма­ гав­ ся по­ ка­ за­ ти, що рух і зміна - це за­ галь­ ний стан світу

Ари­ с­ то­ тель виз­ на­ вав рух за­ галь­ ною вла­ с­ тивістю світу та

вка­ зу­ вав чо­ ти­ ри при­ чи­ ни йо­ го: 1. Бог (пер­ шо­ по­ ш­

товх, дже­ ре­ ло по­ чат­ ку будь-яко­ го ру­ ху); 2. Ма­ терія (па­

сив­ на при­ чи­ на, ре­ чо­ ви­ на, з якої все ви­ ни­ кає); 3. Фор­

ма (ак­ тив­ не на­ ча­ ло, оскільки кон­ кретні речі ви­ ни­ ка­ ють за­ вдя­

ки на­ дан­ ня їм пев­ ної фор­ ми); 4. Цільо­ ва при­ чи­ на (рух,

роз­ ви­ ток як на­ прям до пев­ ної цілі)

Се­ ред­ нь­ овічні уяв­ лен­ ня про світ і лю­ ди­ ну по­ бу­ до­ вані

на релігійних іде­ ях: ство­ рен­ ня світу з нічо­ го во­ лею Бо­ га, гріхо­

падіння лю­ ди­ ни, індивіду­ аль­ но­ го без­ смер­ тя душі, яке мож­ на за­

слу­ жи­ ти вірою в Бо­ га та до­ три­ ман­ ням мо­ раль­ них норм і за­

повідей

В се­ ред­ нь­ овічній кар­ тині світ поділяється на дві ре­ аль­ ності: зем­

ну (не­ ста­ ла, мінли­ ва, гріхов­ на) та бо­ же­ ст­ вен­ ну (вічну, істин­

ну, бла­ жен­ ну)

Роз­ гор­ тається дис­ кусія між ре­ аліста­ ми та номіналіста­ ми.

Перші вва­ жа­ ли, що уза­ галь­ нен­ ня - універ­ салії - мо­ жуть існу­ ва­

ти як он­ то­ логічно са­ мостійні ре­ аль­ ності, другі це за­ пе­ ре­ чу­ ва­

ли і вва­ жа­ ли, що за­ галь­ не існує тільки в по­ нят­ тях - но­ у­ ме­ нах,

то­ му це ре­ альність, що ви­ ни­ кає ли­ ше в мові

Ав­ гу­ с­ тин Бла­ же­ ний в своїй праці “Про град Бо­ жий” (426 р.)

роз­ гля­ дає соціаль­ не жит­ тя че­ рез ідею про про­ ти­ лежність Бо­ га та

лю­ ди­ ни. Людсь­ ке бут­ тя поділе­ но на дві ча­ с­ ти­ ни - бо­ же­ ст­

вен­ ну та зем­ ну. Кон­ цепція людсь­ кої історії у Ав­ густіна ес­ ха­ то­

логічна: зем­ ний світ за­ ги­ не, а після Страш­ но­ го Су­ ду на­ ста­ не

вічне цар­ ст­ во Бо­ же

Відро­ д­ жен­ ня стає відправ­ ною точ­ кою у фор­ му­ ванні світо­ гля­

ду та іде­ о­ логії гу­ манізму. Людсь­ ка осо­ бистість виз­ на­ чається цен­

т­ ром світо­ бу­ до­ ви і ви­ щою цінністю для са­ мої се­ бе. Кар­ ти­ на

світу спи­ рається на пан­ теїстичні ідеї - уяв­ лен­ ня про єдність Бо­ га і

при­ ро­ ди. Релігійна міфо­ ло­ ге­ ма про ство­ рен­ ня світу по­ сту­

пається на­ турфіло­ софії. Цей злам у по­ гля­ дах спи­ рається на геліоцен­

т­ рич­ ну те­ орію Ко­ перніка

Кон­ цепції Но­ во­ го ча­ су - логічне за­ вер­ шен­ ня при­ род­ ни­

чо-на­ уко­ вих ідей Відро­ д­ жен­ ня. В ос­ нові уяв­ лень про світ ле­ жить

ідея про за­ галь­ ний взаємозв’язок, взаємодію всіх явищ світу. Суб­

станція тлу­ ма­ чить­ ся як гра­ нич­ на ос­ но­ ва світу, при­ чи­ на са­

мої се­ бе. Де­ карт по­ яс­ нює світ як існу­ ван­ ня двох суб­ станцій: ма­

терії (ос­ нов­ на вла­ с­ тивість - простір) та ду­ ху (мис­ лен­ ня). Згідно

з кон­ цепцією Нью­ то­ на, світ, бут­ тя при­ ро­ ди, вклю­ ча­ ю­ чи

бут­ тя лю­ ди­ ни - це існу­ ван­ ня Всесвіту: про­ сто­ ро­ во-ча­

со­ вої ре­ аль­ ності, вмісти­ ли­ ща зірок. Всесвіт ке­ рується за­ ко­ на­

ми кла­ сич­ ної ме­ ханіки

Філо­ софія Но­ во­ го ча­ су звер­ тається до роз­ роб­ ки ме­ то­ до­ логії

на­ уко­ во­ го пізнан­ ня, перш за все до ви­ роб­ лен­ ня де­ дук­ тив­ них

та індук­ тив­ них ме­ тодів. Про­ грес при­ ро­ доз­ нав­ ст­ ва XVII-XVIII

ст. ство­ рив умо­ ви для роз­ гля­ ду світу як ре­ аль­ ності, що роз­

виається

І. Кант ство­ рює пер­ шу кон­ цепцію ви­ ник­ нен­ ня Всесвіту, пла­ не­

тар­ ної си­ с­ те­ ми з ди­ фузійної хма­ ри. Дже­ ре­ лом роз­ вит­ ку виз­

нається єдність та бо­ роть­ ба про­ ти­ леж­ но­ с­ тей. В німець­ кий кла­

сичній філо­ софії ство­ рюється діалек­ ти­ ка як вчен­ ня, а та­ кож як все­

за­ галь­ ний та універ­ саль­ ний ме­ тод пізнан­ ня. Соціаль­ не жит­ тя роз­

гля­ дається як істо­ рич­ ний про­ цес, що має певні сту­ пені про­ гре­ су

ЛЮ­ ДИ­ НА І КО­ С­ МОС

Впер­ ше по­ нят­ тя ко­ с­ мос у зна­ ченні виміру по­ ряд­ ку і спря­ мо­

ва­ ності світо­ вих подій, їх вазємо­ пов’язаність на різних рівнях, вжи­ то

в ан­ тичній Греції. Термін “ко­ с­ мос” філо­ софія за­ по­ зи­ чує з по­

зна­ чен­ ня дер­ жав­ но­ го та військо­ во­ го ла­ ду

Ко­ с­ мос - це де­ що, що має чітку внутрішню ор­ ганізо­ ваність, упо­ ряд­

Ма­ к­ ро­ ко­ с­ мос - це по­ нят­ тя для по­ зна­ чен­ ня світу при­

ро­ ди зовнішньо­ го що­ до лю­ ди­ ни. Мікро­ ко­ с­ мос - це лю­ ди­

на, її внутрішній світ. Ско­ во­ ро­ да вва­ жав, що за­ ко­ номірності ма­ к­

ро- і мікро­ космів єдині. Внутрішній ко­ с­ мос лю­ ди­ ни оз­ на­ чає, що лю­

ди­ на здат­ на діяти са­ мо­ чин­ но, тоб­ то по­ чи­ на­ ти існу­ ван­ ня

пев­ но­ го ста­ ну ре­ чей не тільки у своїй душі, а й у “фізич­ но­ му” світі

ЗЕМ­ ЛЯ І ВСЕСВІТ

Лю­ ди­ на спи­ рається з не­ обхідністю виз­ на­ чи­ ти в ко­ с­ мосі не

тільки по­ ряд­ ку, а й ре­ аль­ них мас­ штабів існу­ ван­ ня світу вза­

галі та лю­ ди­ ни в ньо­ му зо­ к­ ре­ ма

Всесвіт - це по­ нят­ тя для оз­ на­ чен­ ня існу­ ван­ ня світу, в яко­ му

лю­ ди­ ни. Це існу­ ван­ ня не об­ ме­ жується нічим, окрім ре­ аль­

ності

Зем­ ля - пла­ не­ та, на якій ви­ ник­ ло і досі жи­ ве люд­ ст­ во, - од­

ють у Всесвіті

Зем­ ля - тре­ тя пла­ не­ та від Сон­ ця, п’ята за ма­ сою се­ ред дев’яти

пла­ нет Со­ няч­ ної си­ с­ те­ ми. Обер­ тається на­ вко­ ло своєї вісі за

23 год. 56 хв., обер­ тається на­ вко­ ло Сон­ ця за 365,242 до­ би. Відстань

до Сон­ ця - 149,6 млн. км. Швидкість ру­ ху по орбіті - 29,8 км/с. Швидкість

ру­ ху кож­ ної точ­ ки на ек­ ва­ торі - 465 м/с. На­ хил зем­ ної вісі до

екліпти­ ки ста­ но­ вить 230 26’ 21’’,4. За фор­ мою Зем­ ля - геоїд,

подібний до еліпса. Розрізня­ ють зовнішні обо­ лон­ ки - ат­ мо­ сфе­ ру та

гідро­ сфе­ ру - і внутрішні - зем­ ну ко­ ру, мантію, яд­ ро

ПО­ НЯТ­ ТЯ МА­ ТЕРІЇ.

да­ ний лю­ дині суб’єктив­ но її свідомістю

Пер­ ша кон­ цепція ма­ терії - суб­ ст­ рат­ на. За виз­ на­ чен­ ням Ари­

с­ то­ те­ ля, ма­ терія - це суб­ ст­ рат, тоь­ то те, що ле­ жить в ос­

нові всьо­ го су­ що­ го

Дру­ га кон­ цепція - суб­ станціональ­ на. Світ - це суб­ станція, а вла­ с­

ти­ вості ма­ терії - не що інше як вла­ с­ ти­ вості суб­ станції

За виз­ на­ чен­ ням Леніна, ма­ терія - це філо­ софсь­ ка ка­ те­ горія

Струк­ турні рівні ма­ терії: рівень не­ жи­ вої при­ ро­ ди, рівень жи­

вої при­ ро­ ди, рівень соціаль­ ної ор­ ганізації

Ма­ терія - гно­ се­ о­ логічна про­ ти­ лежність свідо­ мості. З іншо­ го бо­

ку, свідомість он­ то­ логічно не є про­ ти­ лежністю ма­ терії. Її за­ галь­

на вла­ с­ тивість - відо­ б­ ра­ жен­ ня. Як ви­ ща фор­ ма відо­ б­ ра­ жен­

ня, свідомість ха­ рак­ те­ ри­ зується універ­ сальністю відо­ б­ ра­ жен­ ня.

у психіці. Дум­ ка, людсь­ кий дух на відміну від явищ об’єктив­ ної ре­

аль­ ності, не ма­ ють про­ сто­ ро­ во-ча­ со­ вих меж

Інша дум­ ка: ідея не яв­ ляє со­ бою відо­ б­ ра­ жен­ ня дійсності, во­ на

жує дійсність. Тоб­ то це не відо­ б­ ра­ жен­ ня дійсності, а зна­ ряд­ дя

йо­ го по­ бу­ до­ ви

РУХ І СПОКІЙ

у Всесвіті

Рух - це один з періодів, фаз, етапів бут­ тя будь-чо­ го, це стан і йо­ го три­

валість. Сам рух ду­ же ча­ с­ то інтер­ пре­ тується ме­ ханістич­ но, тоб­ то

як зміна вла­ с­ ти­ во­ с­ тей об’єкту або як пе­ реміщен­ ня йо­ го в про­

сторі. Рух не єди­ ний стан в бутті світу, інший стан - спокій. Стан спо­

сталість пред­ ме­ ту чи об’єкту

Марк­ си­ с­ ти виділя­ ли 5 форм ру­ ху: ме­ ханічну, фізич­ ну, хімічну,

біологічну та соціаль­ ну. Су­ час­ на філо­ софія виз­ на­ чає 3 за­ гальні

фор­ ми: рух в не­ ор­ ганічній при­ роді, рух у живій при­ роді та соціаль­

на фор­ ма ру­ ху

Фор­ ма­ ми ду­ хов­ но­ го ру­ ху мож­ на вва­ жа­ ти відчут­ тя, сприй­

нят­ тя, уяв­ лен­ ня, особ­ ли­ во по­ нят­ тя су­ д­ жен­ ня, вис­ нов­ ки

РУХ І РОЗ­ ВИ­ ТОК

Рух трак­ тується як вся­ ка взаємодія, яка в свою чер­ гу виз­ на­ чається

як про­ цес взаємної обу­ мов­ ле­ ності існу­ ван­ ня об’єктів, си­ с­ тем,

про­ цес їх впли­ ву один на од­ но­ го, внаслідок чо­ го відбу­ вається як

збе­ ре­ жен­ ня, так і різно­ манітні зміни станів, вла­ с­ ти­ во­ с­ тей,

струк­ тур, функцій

Роз­ ви­ ток - це та­ кий рух, при яко­ му відбу­ вається не про­ сто зміна

ють нові вла­ с­ ти­ вості, но­ ва якість, що раніше не існу­ ва­ ла

Два ти­ пи роз­ вит­ ку: роз­ ви­ ток в рам­ ках однієї фор­ ми ру­ ху ма­

терії та роз­ ви­ ток, за­ вдя­ ки яко­ му відбу­ вається пе­ рехід від

однієї фор­ ми ру­ ху ма­ терії до іншої, більш ви­ со­ кої

Соціаль­ ний роз­ ви­ ток - та­ кий тип змін у суспільстві, що ха­ рак­ те­

ПРОСТІР І ЧАС

Роз­ гля­ да­ ю­ чи світ як свою про­ ти­ лежність лю­ ди­ на на­ ма­ гається

виз­ на­ чи­ ти своє особ­ ли­ ве місце і період пе­ ре­ бу­ ван­ ня.

По­ нят­ тям простір виз­ на­ ча­ ють співісну­ ван­ ня і відо­ крем­ леність

ре­ чей од­ на від од­ ної, їхню про­ тяжність, роз­ та­ шу­ ван­ ня однієї

сто­ сов­ но іншої. По­ нят­ тям час ха­ рак­ те­ ри­ зу­ ють послідовність

існу­ ван­ ня явищ, відо­ крем­ леність різних етапів, три­ валість, темп,

ритм про­ цесів.

Простір - це не тільки по­ нят­ тя, а й фор­ ма існу­ ван­ ня взаємозв’язків

між ма­ теріаль­ ни­ ми об’єкта­ ми, яка по­ нят­ тям простір відо­ б­ ра­

жається. По­ нят­ тя час так са­ мо як і простір є фор­ ма відо­ б­ ра­ жен­

ня існу­ ю­ чих об’єктив­ но взаємодій та взаємозв’язків у світі

Простір - це невіддільна від ма­ терії за­ галь­ на фор­ ма бут­ тя, що ви­

ЄДНІСТЬСВІТУ

Вчен­ ня, що виз­ на­ ють єдність світу, на­ зи­ ва­ ють­ ся моністич­ ни­

ми, бо ви­ хо­ дять з прин­ ци­ пу монізму. Про­ ти­ леж­ ним підхо­ дом є

плю­ ралістич­ ний

Найбільш тра­ диційним, в рам­ ках моністич­ но­ го підхо­ ду у рішенні

прбле­ ми єдності світу є виділен­ ня двох про­ ти­ леж­ них на­ прямків. Во­

ни ви­ ра­ жа­ ють со­ бою сутність двох ос­ нов­ них філо­ софсь­ ких течій

- ма­ теріалізму та іде­ алізму

В ма­ теріалістич­ них вчен­ нях про­ бле­ ма єдності світу вирішується че­

рез виз­ нан­ ня світу ма­ теріаль­ ним, пер­ шо­ ос­ но­ вою світу вва­

жається де­ що ма­ теріаль­ не. В іде­ алістич­ них вчен­ нях, до яких відно­

сять і релігію, єдність світу пов’язується з ду­ хов­ ним пер­ шо­ по­ чат­

ком. Ма­ теріалістичні по­ гля­ ди більш моністичні: во­ ни не пе­ ред­ ба­

ча­ ють існу­ ван­ ня ду­ ху, свідо­ мості без ма­ теріаль­ ної ос­ но­ ви.

Іде­ алістичні по­ гля­ ди до­ три­ му­ ють­ ся ду­ алізму, оскільки згідно з

ни­ ми дух та ду­ ша є не­ ма­ теріаль­ ни­ ми суб­ станціями, а при­ ро­ да

іноді про­ ти­ с­ тав­ ляється ду­ ху

Світ є єди­ ним, то­ му що йо­ му при­ та­ манні єдині за­ ко­ ни. Єдність

існу­ ван­ ня та фор­ ми бут­ тя

Єдність світу по­ ля­ гає в то­ му, що він об’єктив­ но існує. Єдність виз­

на­ че­ на свідо­ мою діяльністю лю­ ди­ ни. Без лю­ ди­ ни для лю­ ди­ ни

світу не має

ДУХ. ДУ­ ША. ДУ­ ХОВНІСТЬ

Як спря­ мо­ ву­ ю­ чий по­ ча­ ток, дух роз­ гля­ дав­ ся як певні си­ ли

при­ ро­ ди (міфо­ логія), як Бог чи ди­ я­ вол (релігія), як істи­ на (на­

ука) або як іде­ ал (філо­ софія)

Дух - це об’єктив­ но існу­ ю­ че, надіндивіду­ аль­ не на­ ча­ ло, здат­ не

спря­ мо­ ву­ ва­ ти діяльність лю­ ди­ ни й суспільства

Зв’язок існу­ ю­ чо­ го надіндивіду­ аль­ но­ го ду­ ху і кон­ крет­ ної лю­

ди­ ни кон­ кре­ ти­ зу­ ю­ тю по­ нят­ тям ду­ ша, яка є здатністю са­ мо­

чин­ но по­ чи­ на­ ти пев­ ний стан

Ду­ ша - індивіду­ алізо­ ва­ ний дух, суб’єктив­ но існу­ ю­ че на­ ча­ ло

Діяльність лю­ ди­ ни виз­ на­ чається різно­ манітни­ ми “ру­ ха­ ми” душі,

які по­ тре­ бу­ ють кон­ кретізації, що здійснюється за до­ по­ мо­ гою по­

нят­ тя ду­ ховність

Ду­ ховність - це по­ чут­ тя і усвідо­ млен­ ня ре­ аль­ ності, яка без­ по­

ни

За­ зна­ ча­ ють, що ду­ ховність - це усвідо­ млен­ ня та по­ чут­ тя лю­

ди­ ною то­ го, що во­ на має ке­ ру­ ва­ ти­ ся у своїй діяль­ ності іде­ а­

ла­ ми, іде­ я­ ми, прин­ ци­ па­ ми, а не од­ но­ хви­ лин­ ни­ ми ба­ жан­

ня­ ми

ДУ­ ХОВ­ НЕ ТА ТІЛЕС­ НЕ

Перші про­ ти­ с­ тав­ лен­ ня ду­ хов­ но­ го та тілес­ но­ го зна­ хо­ ди­

мо у всесвтніх релігіях. Тілес­ не і ду­ хов­ не - дві про­ ти­ леж­ ності,

які своїм існу­ ван­ ням вно­ сять у світ те, що ви­ я­ ви­ ло­ ся як людсь­

ке

Тілес­ не - це при­ род­ но ор­ ганізо­ ва­ не в лю­ дині. Ду­ хов­ не - ду­

шев­ но ор­ ганізо­ ва­ на соціаль­ на виз­ на­ ченість лю­ ди­ ни

Діяльність душі по­ ля­ гає у са­ мозміні лю­ ди­ ною се­ бе, а діяльність

тіла - у зміні довкілля

ПО­ ЧУТ­ ТЯ. ІНТЕ­ ЛЕКТ. ВО­ ЛЯ. ІДЕ­ АЛ

На відміну від емоцій ос­ но­ вою по­ чуттів є суспільно сфор­ мо­ вані

відно­ шен­ ня лю­ ди­ ни до дійсності

Емоціями на­ зи­ ва­ ють ре­ акції жи­ во­ го ор­ ганізму на вплив зовнішньо­

ла сфор­ мо­ ва­ на куль­ ту­ рою

Лю­ ди­ на, сти­ ка­ ю­ чись із різни­ ми про­ бле­ ма­ ми, по­ чи­ нає са­

мозміню­ ва­ ти се­ бе, по­ тре­ бує відповідних зна­ рядь са­ мозміни. Та­

ка са­ мозміна відбу­ вається у формі інте­ лек­ ту­ аль­ ної діяль­ ності,

го­ ло­ вна ви­ мо­ га до якої - бу­ ти впо­ ряд­ ко­ ва­ ною

Інте­ лек­ том на­ зи­ ва­ ють здатність мис­ ли­ ти - про­ цес ціле­ с­ пря­

фізіологічних по­ треб влас­ но­ го ор­ ганізму

Для душі, здат­ ної усвідо­ млю­ ва­ ти, здатність бу­ ти свідо­ мою є най­

ви­ ща цінність та са­ мо­ не­ обхідність

Об’єктив­ на ре­ алізація кон­ крет­ ної лю­ ди­ ни, суспільства відбу­

вається як ре­ алізація пев­ но­ го іде­ а­ лу. Усвідо­ мле­ ний іде­ ал є

те, у чо­ му праг­ не ре­ алізу­ ва­ ти­ ся лю­ ди­ на

Іде­ ал - зра­ зок (нор­ ма, іде­ аль­ ний об­ раз), який виз­ на­ чає спо­

со­ би жит­ тя і по­ ведінку лю­ ди­ ни за кон­ крет­ них об­ ста­ вин

Іде­ ал є уяв­ лен­ ням про ме­ ту людсь­ ко­ го ро­ ду в ціло­ му. Іде­ ал

мо­ же бу­ ти суспільно-політич­ ний - уяв­ лен­ ня про до­ с­ ко­ на­ лий

суспільний лад; етич­ ний - про до­ с­ ко­ налі мо­ ральні якості лю­ ди­ ни

та до­ с­ ко­ налі взаєми­ ни між людь­ ми; ес­ те­ тич­ ний - уяв­ лен­ ня

про кра­ су та ес­ те­ тич­ ну до­ с­ ко­ налість; суспільний - уяв­ лен­ ня

про до­ с­ ко­ на­ ле суспільне жит­ тя

Ду­ хов­ на куль­ ту­ ра - су­ купність зви­ чаїв, цінно­ с­ тей і норм, які

ЧЕСТЬ. СОВІСТЬ. ГІДНІСТЬ

Честь, гідність, совість при­ та­ манні лю­ дині не тільки як мо­ ральні по­

нят­ тя, а й як пев­ не чуттєво-емоційне пе­ ре­ жи­ ван­ ня, яке су­ про­

во­ д­ жує усвідо­ млен­ ня кон­ крет­ них їх про­ явів. Во­ ни є фор­ ма­ ми

са­ мо­ усвідо­ млен­ ня - уяв­ лен­ ня про кон­ крет­ не став­ лен­ ня ото­

чу­ ю­ чих лю­ дей до осо­ би

Гідність - став­ лен­ ня лю­ ди­ ни до са­ мої се­ бе і суспільства до неї як

ре­ мо­ го ко­ ла лю­ дей

Невідповідність дій лю­ ди­ ни пев­ ним зраз­ кам по­ ведінки усвідо­

млюється як втра­ та нею честі

Совість - здатність лю­ ди­ ни чи­ ни­ ти певні дії, усвідо­ млю­ ю­ чи став­

ди­ ни, за яко­ го во­ на ке­ рується знан­ ням іде­ аль­ них сут­ но­ с­ тей

За до­ по­ мо­ гою уяв­ лень про нор­ ми, цінності, іде­ а­ ли лю­ ди­ на ре­

гу­ лює не тільки свою по­ ведінку , а й, да­ ю­ чи мо­ раль­ ну оцінку, ви­

яв­ ляє своє став­ лен­ ня до вчинків інших , чим ре­ аль­ но тво­ рить

суспільні взаємозв’яз­ ки

ПРАВ­ ДА. ХИ­ БА. ІСТИ­ НА

По­ нят­ тя “прав­ да”, “хи­ ба”, “істи­ на” ви­ яв­ ля­ ють та виз­ на­ ча­

ють різні взаємозв’яз­ ки та відно­ шен­ ня між людсь­ ки­ ми уяв­ лен­ ня­

ми та дійсністю

Істи­ на - це знан­ ня, що відповідає дійсності і містить у собі підтвер­ д­

ня (істи­ ни чи хи­ би) як істи­ ни

Прав­ да - це істин­ не знан­ ня про стан ре­ чей, до яко­ го не бай­ ду­ жа

лю­ ди­ на і з ог­ ля­ ду на який во­ на бу­ дує об­ раз ме­ ти діяль­ ності,

ба­ жа­ но­ го бут­ тя, світу

Хи­ ба - це знан­ ня про дійсність, яке цією дійсністю за­ пе­ ре­ чується

ди між людь­ ми

Про­ яви ду­ хов­ ності лю­ ди­ ни у ви­ гляді при­ хиль­ ності завжди тісно

пов’язані з та­ ки­ ми мо­ раль­ ни­ ми яко­ с­ тя­ ми, як щрість, мужність,

пра­ це­ любність, ве­ ли­ ко­ душність то­ що

ВІРА. НАДІЯ.ЛЮ­ БОВ

без­ за­ с­ те­ реж­ не прий­ нят­ тя лю­ ди­ ною об­ ра­ но­ го нею іде­ а­ лу

Наївна віра - впев­ неність в існу­ ванні на­ вко­ лиш­ нь­ о­ го світу,

інших лю­ дей, сво­ го тіла і ду­ ху. Во­ на фор­ мується життєвим досвідом

лю­ ди­ ни

Релігійна віра - впев­ неність у існу­ ванні вла­ с­ ти­ во­ с­ тей, подій,

що відбу­ ва­ ють­ ся згідно з во­ ле­ ви­ яв­ лен­ ням над­ при­ род­ них і

надісто­ рич­ них сил і у існу­ ванні цих сил як та­ ких. Ця віра є виз­ на­

чаль­ ною оз­ на­ кою релігійної свідо­ мості

Філо­ софсь­ ка віра - впев­ неність у існу­ ванні бут­ тя, з яким ми сти­

каємо­ ся що­ ден­ но, до яко­ го ми відно­ си­ мо­ ся, але яке за­ ли­

шається не та­ ким, яким ми собі йо­ го уяв­ ляємо

Віра - ос­ но­ ва твор­ чих по­ тенцій лю­ ди­ ни, во­ на за­ без­ пе­ чує

спро­ можність осо­ би­ с­ тості до­ ла­ ти са­ мо­ об­ ме­ женість

Надія - це по­ чут­ тя і усвідо­ млен­ ня лю­ ди­ ною не­ обхідності змін

ПРЕ­ КРАС­ НЕ І ПО­ ТВОР­ НЕ

Пре­ кра­ сним на­ зи­ ва­ ють та­ ке поєднан­ ня пев­ них ча­ с­ тин у ціле,

яке дає лю­ дині ес­ те­ тич­ ну на­ со­ ло­ ду і за­ до­ во­ лен­ ня від

взаємодії з ним

Пре­ крас­ не - це по­ чут­ тя і усвідо­ млен­ ня лю­ ди­ ною то­ го, що

ня

По­ твор­ ним на­ зи­ ва­ ють те, що вик­ ли­ кає у лю­ ди­ ни по­ чут­ тя

відра­ зи до чо­ гось

По­ твор­ не - це по­ чут­ тя і усвідо­ млен­ ня лю­ ди­ ною то­ го, що здат­

ДО­ Б­ РО І ЗЛО

По­ нят­ тя до­ б­ ро виз­ на­ чає мо­ раль­ но-по­ зи­ тив­ не став­ лен­ ня

до різних явищ з по­ зиції виз­ нан­ ня їх не­ обхідни­ ми для співісну­ ван­

ня лю­ дей. Яви­ ща, які спри­ чи­ ня­ ють руй­ ну­ ван­ ня суспільно­ го

бут­ тя, на­ зи­ ва­ ють­ ся злом

Бла­ го - соціаль­ но-філо­ софсь­ ке по­ нят­ тя, яким виз­ на­ чається все,

ПО­ ХО­ Д­ ЖЕН­ НЯСВІДО­ МОСТІ

Свідомість є про­ дук­ том людсь­ кої діяль­ ності і її слід роз­ гля­ да­ ти

че­ рез роз­ крит­ тя суті цієї іяль­ ності. Це ви­ ща фор­ ма відо­ б­ ра­

жен­ ня, сутність і спе­ цифіку яко­ го роз­ кри­ ва­ ють че­ рез ево­ люцію

форм відо­ б­ ра­ жен­ ня у живій при­ роді. Та­ кож свідомість яв­ ляє со­

бою про­ дукт спілку­ ван­ ня, соціаль­ ної взаємодії, що пе­ ред­ ба­ чає

пізнан­ ня суті свідо­ мості че­ рез діалек­ ти­ ку праці, спілку­ ван­ ня і

мо­ ви

Пе­ ре­ ду­ мо­ ва­ ми ви­ ник­ нен­ ня свідо­ мості є: ви­ ник­ нен­ ня жит­

СУТНІСТЬСВІДО­ МОСТІ

Про­ бле­ ма свідо­ мості має 4 ас­ пек­ ти: 1. про­ бле­ ма відно­ шен­

ня свідо­ мості до відо­ б­ ра­ жу­ ва­ ної дійсності. Свідомість роз­ гля­

дається тут як вто­ рин­ на що­ до ма­ терії; 2. про­ бле­ ма ви­ ник­

нен­ ня свідо­ мості. Тут во­ на роз­ гля­ дається як ре­ зуль­ тат про­ гре­

сив­ но­ го роз­ вит­ ку (ево­ люції) жи­ вих ор­ ганізмів; 3. відно­

шен­ ня свідо­ мості і діяль­ ності моз­ ку; 4. ак­ тивність - роль

свідо­ мості у пе­ ре­ тво­ ренні світу. Свідомість роз­ гля­ дається тут як

суб’єктив­ на ре­ альність, якій при­ та­ манні ак­ тивність і віднос­ на са­

мостійність

Свідомість вибірко­ ва, оскільки ство­ рює, помічає та зберігає ли­ ше

те, що має зна­ чен­ ня і сенс.

Свідо­ мості при­ та­ ман­ на здатність до іншодії - здатність кож­ но­

го ра­ зу діяти по-іншо­ му що­ до то­ го, що усвідо­ млюється. Пев­ ною мірою

свідомість має сво­ бо­ ду

Свідомість - ви­ ща, при­ та­ ман­ на ли­ ше лю­ дині і пов’яза­ на з мо­ вою

Пізна­ валь­ на - відо­ б­ ра­ жен­ ня світу у свідо­ мості лю­ ди­ ни є

суспільно-істо­ рич­ ним про­ це­ сом, у яко­ му кож­ ний акт пізнан­ ня на­

кла­ дається на інфор­ мацію ми­ ну­ ло­ го досвіду, на вже на­ явні уяв­ лен­

ня про да­ ну річ чи яви­ ще

Кон­ ст­ рук­ тив­ на - в ре­ зуль­ таті ціле­ с­ пря­ мо­ ва­ но­ го пе­

ре­ тво­ рен­ ня дійсності, лю­ ди­ на ство­ рює нові речі, яких не має у при­

род­ но­ му світі

Ре­ гу­ ля­ тив­ на - ви­ хо­ дить із взаємодіїї лю­ ди­ ни і світу, при­

ве­ ден­ ня дій лю­ ди­ ни у відповідність до її по­ треб

Са­ мосвідомість - знан­ ня лю­ ди­ ни про са­ му се­ бе. Са­ мосвідо­

мості при­ та­ ман­ ний так зва­ ний суб’єктив­ ний час: тільки лю­ ди­ на за­

вдя­ ки на­ ко­ пи­ чен­ ню досвіду шля­ хом свідо­ мості мо­ же розділя­ ти

час сво­ го існу­ ван­ ня на ми­ ну­ ле, те­ першнє та май­ бутнє

МИС­ ЛЕН­ НЯ, ПАМ’ЯТЬ, ВО­ ЛЯ. БУ­ ДЕН­ НАІТЕ­ О­ РЕ­ ТИЧ­ НАСВІДОМІСТЬ

Роз­ гля­ да­ ю­ чи свідомість з точ­ ки зо­ ру ви­ я­ ву людсь­ кої сут­

ності сто­ сов­ но відо­ б­ ра­ жен­ ня дійсності, ми го­ во­ ри­ мо про

свідомість як про єдність емоцій, мис­ лен­ ня, пам’яті та волі.

Емоції впли­ ва­ ють на свідомість лю­ ди­ ни оскільки ос­ тан­ ня жи­ ве

емоційним жит­ тям

Мис­ лен­ ня має аб­ ст­ ракт­ ний ха­ рак­ тер, у чо­ му до­ корінна

відмінність людсь­ ко­ го мис­ лен­ ня від кон­ крет­ но­ об­ раз­ но­ го мис­

лен­ ня ви­ щих тва­ рин. Фор­ ма­ ми аб­ ст­ ракт­ но­ го мис­ лен­ ня є по­

нят­ тя, су­ д­ жен­ ня та умо­ ви­ во­ ди. Мис­ лен­ ня - ви­ щий ща­ бель

пев­ ної ме­ ти, яка є для неї цінністю

При роз­ гляді свідо­ мості з точ­ ки зо­ ру гли­ би­ ни і суттєвості відо­

б­ ра­ жен­ ня світу ми виділяємо бу­ ден­ ну і те­ о­ ре­ тич­ ну свідомість

СВІДО­ МЕ І НЕСВІДО­ МЕ

По­ нят­ тя свідо­ мо­ го і несвідо­ мо­ го відо­ б­ ра­ жа­ ють те, що у лю­

дині є людсь­ ке і що в лю­ дині і в світі цьо­ му людсь­ ко­ му про­ ти­ с­

тоїть, чи у по­ зи­ тив­ но­ му, чи у не­ га­ тив­ но­ му сенсі

Несвідо­ ме - це су­ купність психічних станів, актів і про­ цесів, які не

і ду­ хов­ них по­ треб

Подібним до праці є виз­ на­ чен­ ня по­ нят­ тя “прак­ ти­ ка”. Са­ ме пра­ ця,

з по­ гля­ ду те­ орії Ч. Дарвіна, є однією з най­ важ­ ливіших пе­ ре­ ду­ мов

ви­ ник­ нен­ ня свідо­ мості у лю­ ди­ ни. В про­ цесі фізич­ ної праці

пе­ ре­ важ­ но за­ сто­ со­ ву­ ють­ ся енергія м’язів, в про­ цесі ро­ зу­

мо­ вої праці - нер­ во­ ва енергія

СПІЛКУ­ ВАН­ НЯІМО­ ВА

Спілку­ ван­ ня - це про­ цес взаємозв’яз­ ку, взаємовідно­ шен­ ня,

взаємодії між людь­ ми, у яко­ му відбу­ вається обмін інфор­ мацією,

досвідом, вміння­ ми та на­ вич­ ка­ ми

Спілку­ ван­ ня - од­ на з не­ обхідних і за­ галь­ них умов фор­ му­ ван­ ня

і роз­ вит­ ку осо­ би­ с­ тості та суспільства

Мо­ ва є од­ но­ час­ но і універ­ саль­ ним за­ со­ бом спілку­ ван­ ня, і

най­ до­ с­ ко­ налішою її фор­ мою

Мо­ ва - це си­ с­ те­ ма знаків, які ство­ рю­ ють­ ся і ви­ ко­ ри­ с­ то­

Ге­ гель: “мо­ ва - ди­ во­ виж­ но силь­ ний засіб, але тре­ ба ма­ ти

ба­ га­ то ро­ зу­ му, щоб ко­ ри­ с­ ту­ ва­ ти­ ся нею”. Се­ не­ ка:

“За­ го­ во­ ри, щоб я те­ бе по­ ба­ чив”. Хай­ дег­ гер: “мо­ ва - це

домівка бут­ тя”

СУСПІЛЬНЕБУТ­ ТЯ ТАСВІДОМІСТЬ

Суспільне бут­ тя ро­ зуміється як ре­ аль­ ний про­ цес жит­ тя лю­ ди­ ни,

суспільства. Це не що інше, як при­ род­ но об­ ла­ ш­ то­ ва­ ний стан

співісну­ ван­ ня, взаємозв’яз­ ку лю­ дей че­ рез ор­ ганізацію ви­ роб­

ництва і відтво­ рен­ ня лю­ ди­ ни

Суспільне бут­ тя - це та­ кож ор­ ганізація лю­ ди­ ною су­ куп­ ності си­

с­ те­ ми відно­ син сто­ сов­ но ви­ роб­ ництва не тільки са­ мої лю­ ди­

ни, а й умов її існу­ ван­ ня, особ­ ли­ во благ, не­ обхідних для за­ до­

во­ лен­ ня тілес­ них і ду­ хов­ них по­ треб та інте­ ресів

Суспільна свідомість є відо­ б­ ра­ жен­ ням суспільно­ го бут­ тя, си­ с­

те­ мою суспільних ідей, те­ орій, соціаль­ них по­ чуттів, на­ ст­ роїв,

ілюзій то­ що

Суспільна свідомість - це су­ купність, си­ с­ те­ ма по­ чуттів, зви­ чаїв,

СВІДО­ МОСТІ

Рівня­ ми суспільної свідо­ мості є суспільна пси­ хо­ логія та іде­ о­

логія, а фор­ ма­ ми: еко­ номічна, політич­ на, пра­ во­ ва, етич­ на, ес­

те­ тич­ на, на­ уко­ ва, релігійна, філо­ софсь­ ка, істо­ рич­ на, еко­

логічна свідомість

Суспільна пси­ хо­ логія є су­ купністю соціаль­ них по­ чуттів, на­ ст­

Еко­ номічна свідомість - відо­ б­ ра­ жен­ ня та­ ких про­ цесів

життєдіяль­ ності суспільства як ви­ роб­ ництво, обмін, спо­ жи­ ван­ ня про­

дуктів людсь­ кої праці, ха­ рак­ те­ ри­ зує відно­ си­ ни сфе­ ри ви­ роб­

ни­ чою діяль­ ності лю­ ди­ ни

Політич­ на свідомість - це відо­ б­ ра­ жен­ ня та іде­ аль­ не

функціону­ ван­ ня що­ до вла­ ди, спо­ собів, ме­ тодів її за­ во­ ю­ ван­ ня,

ут­ ри­ ман­ ня і ви­ ко­ ри­ с­ тан­ ня

Пра­ во­ ва свідомість є відо­ б­ ра­ жен­ ням і функціону­ ван­ ням

норм, пра­ вил, прин­ ципів по­ ведінки в суспільстві, які виз­ на­ ча­ ють­ ся

дер­ жа­ вою

Ес­ те­ тич­ на свідомість - це відо­ б­ ра­ жен­ ня і функціону­ ван­ ня

дійсності на за­ са­ дах ро­ зуміння пре­ крас­ но­ го

Мо­ раль - особ­ ли­ ва фор­ ма суспільної свідо­ мості та вид суспільних

відно­ син, який ви­ яв­ ляється в су­ куп­ ності особ­ ли­ вих цінно­ с­ тей і

спо­ собів нор­ ма­ тив­ но­ го ре­ гу­ лю­ ван­ ня життєдіяль­ ності лю­ дей у

суспільстві

Еко­ логічна свідомість - це відо­ б­ ра­ жен­ ня та функціону­ ван­ ня

за­ го­ ст­ рен­ ня еко­ логічних про­ блем

ПО­ НЯТ­ ТЯПІЗНАН­ НЯ

суб’єктив­ но­ го об­ ра­ зу

Пізнан­ ня як фор­ ма ду­ хов­ но­ го ос­ воєння дійсності зорієнто­ ва­ не

на опа­ ну­ ван­ ня світом і людсь­ ким бут­ тям у ньо­ му че­ рез от­ ри­

ман­ ня суб’єктив­ но істин­ но­ го знан­ ня, че­ рез відо­ б­ ра­ жен­ ня

струк­ ту­ ри і за­ ко­ номірно­ с­ тей ре­ аль­ ності у свідо­ мості лю­ ди­

ни

ЧУТТЄВЕПІЗНАН­ НЯ

Чуттєве пізнан­ ня - пер­ ший етап склад­ но­ го і су­ пе­ реч­ ли­ во­ го

про­ це­ су пізнан­ ня. Во­ но скла­ дається з відчут­ тя, сприй­ нят­ тя та

уяв­ лен­ ня

Відчут­ тя - це відтво­ рен­ ня ок­ ре­ мих вла­ с­ ти­ воч­ тей ре­ чей

ра­ жень то­ що

Різно­ ви­ да­ ми уяв­ лен­ ня є уя­ ва - про­ цес поєднан­ ня і пе­ ре­

тво­ рен­ ня уяв­ лен­ ня в цілісну кар­ ти­ ну но­ вих об­ разів та фан­

тазія - уя­ ва, що ха­ рак­ те­ ри­ зується особ­ ли­ вою си­ лою і не­

звичністю уяв­ лень та об­ разів, що ство­ рю­ ють­ ся

РАЦІОНАЛЬ­ НЕ (ЛОГІЧНЕ) ПІЗНАН­ НЯ

До логічно­ го пізнан­ ня або, інши­ ми сло­ ва­ ми, аб­ ст­ ракт­ но­ го

мис­ лен­ ня, на­ ле­ жать такі фор­ ми як:

По­ нят­ тя - дум­ ка, яка відо­ б­ ра­ жає речі та яви­ ща в їх за­ галь­

Прин­ ци­ па­ ми пізнан­ ня є об’єктивність (існу­ ван­ ня то­ го, що

пізнається, по­ за і не­ за­ леж­ но від лю­ ди­ ни), пізна­ ванність (пізна­

ти мож­ на все), відо­ б­ ра­ жен­ ня (пізнан­ ня - про­ цес ство­ рен­ ня

суб’єктив­ них об­ разів), виз­ на­ чаль­ ної ролі прак­ ти­ ки (прак­ ти­ ка -

кінце­ ва ме­ та пізнан­ ня і кри­ терій йо­ го істин­ ності), твор­ чої ак­

тив­ ності суб’єкта пізнан­ ня

Емпіричні знан­ ня - це на­ ко­ пи­ чен­ ня досвіду, те­ о­ ре­ тичні

знан­ ня - це аналіз на­ ко­ пи­ чен­ но­ го досвіду, тоб­ то емпірич­ них

знань

СУБ’ЄКТ ТА ОБ’ЄКТ ПІЗНАН­ НЯ

Особ­ ли­ вим є пи­ тан­ ня про те, хто і що пізнає, а та­ кож те , які

взаємовідно­ си­ ни між тим, хто пізнає, і тим, що пізнається. Під суб’єктом

пізнан­ ня слід ро­ зуміти лю­ ди­ ну або спільно­ ту, ко­ ли во­ ни не про­

сто відо­ б­ ра­ жа­ ють дійсність, а ут­ во­ рю­ ють знан­ ня. Знан­ ня -

чи іншої сфе­ ри існу­ ван­ ня ре­ чей, явищ світу

Об’єктом пізнан­ ня мо­ же ви­ с­ ту­ па­ ти весь світ як все су­ ще, що є в

лю­ дині і по­ за нею

Суб’єкт - філо­ софсь­ ка ка­ те­ горія для по­ яс­ нен­ ня прак­ тич­ ної і

цілісної кар­ ти­ ни світу в діалек­ тиці її роз­ вит­ ку

Об’єктивність істи­ ни по­ ля­ гає в то­ му, що во­ на існує не­ за­ леж­ но

від свідо­ мості лю­ ди­ ни

Аб­ со­ лют­ на істи­ на - найбільш по­ вне знан­ ня про дійсність, яке їй

відповідає і має підтвер­ д­ жен­ ня цієї відповідності

Аб­ со­ лют­ на істи­ на є су­ мою віднос­ них істин. Аб­ со­ лют­ на істи­

на на пев­ но­ му етапі мо­ же пе­ ре­ тво­ ри­ ти­ ся на віднос­ ну

Дог­ ма­ тизм - си­ с­ те­ ма по­ глядів, згідно з яки­ ми істи­ на, от­

ри­ ма­ на в про­ цесі пізнан­ ня, є незмінною. Ре­ ля­ тивізм - вчен­

ня про відносність, умовність та суб’єк-тивність людсь­ ко­ го пізнан­ ня

Те­ о­ ре­ тич­ на діяльність, про­ цес пізнан­ ня дійсності не­ роз­ рив­ но

пов’язані з прак­ ти­ кою. Рівнем роз­ вит­ ку прак­ ти­ ки обу­ мов­ люється

об­ сяг і ха­ рак­ тер на­ бу­ тих знань. Всі знан­ ня здо­ бу­ ва­ ють­ ся і

пе­ ревіря­ ють­ ся прак­ ти­ кою, не всі на­ укові істи­ ни пе­ ревіря­ ють­

ся прак­ ти­ кою, за­ леж­ но від умов і мож­ ли­ во­ с­ тей

МЕ­ ТОДПІЗНАН­ НЯ

на діяльність

Філо­ софія про­ тя­ гом сво­ го роз­ вит­ ку ви­ ро­ би­ ла за­ галь­ ний ме­

тод пізнан­ ня - діалек­ ти­ ку. Діалек­ ти­ ка - те­ орія і ме­ тод

відсут­ ності роз­ вит­ ку. Це підхід “або те, або інше”

Та­ кож до філо­ софсь­ ких ме­ тодів пізнан­ ня на­ ле­ жать софісти­ ка,

ек­ лек­ ти­ ка, гер­ ме­ нев­ ти­ ка то­ що

Інша гру­ па ме­ тодів пізнан­ ня - на­ укові ме­ то­ ди. Їх роз­ поділя­ ють на

емпіричні та те­ о­ ре­ тичні. До емпірич­ них відно­ сять: спо­ с­ те­

ре­ жен­ ня (пря­ ма і без­ по­ се­ ред­ ня реєстрація подій), вимірю­

ван­ ня (спо­ с­ те­ ре­ жен­ ня, що фіксує та­ кож і кількісні по­ каз­

ни­ ки ре­ чей і явищ) та ек­ с­ пе­ ри­ мент (пла­ номірне спо­ с­ те­

ре­ жен­ ня, ство­ рен­ ня штуч­ но­ го се­ ре­ до­ ви­ ща з ме­ тою от­ ри­

ман­ ня но­ вої інфор­ мації)

До те­ о­ ре­ тич­ них ме­ тодів відно­ сять: аналіз, сінтез, індукція, де­

дукція, аб­ ст­ рак­ ти­ зація (аб­ ст­ ракція - це мис­ ле­ не відволікан­

ше де­ я­ ких йо­ го суттєвих мо­ ментів), кон­ кретізація, ана­ логія, мо­

де­ лю­ ван­ ня, іде­ алізація то­ що. Ме­ то­ ди пізнан­ ня вив­ чає ме­ то­

до­ логія

ЗА­ КОНІЗА­ КО­ НОМІРНІСТЬ

по­ вто­ рю­ ва­ не у тих чи інших яви­ щах дійсності

Спе­ цифічні за­ ко­ ни відо­ б­ ра­ жа­ ють зв’язок між кон­ крет­ ни­ ми

фізич­ ни­ ми, хімічни­ ми або біологічни­ ми вла­ с­ ти­ во­ с­ тя­ ми ре­

чей

За­ гальні за­ ко­ ни відо­ б­ ра­ жа­ ють зв’язок між за­ галь­ ни­ ми вла­

с­ ти­ во­ с­ тя­ ми, про­ яв­ ля­ ють­ ся на всіх рівнях бут­ тя

ВИЗ­ НА­ ЧЕН­ НЯПРИ­ РО­ ДИ

чи їхню все­ за­ галь­ ну і не­ обхідну пе­ ре­ ду­ мо­ ву

В су­ часній на­ уці при­ ро­ да трак­ тується як: 1. су­ купність при­

род­ них умов існу­ ван­ ня цивілізації; 2. пред­ мет людсь­ кої праці,

її ре­ чо­ вин­ ний ма­ теріал, на яко­ му і за до­ по­ мо­ гою яко­ го

здійснюється прак­ ти­ ка; 3. об’єктив­ не ма­ теріаль­ не на­ ча­ ло в

самій лю­ дині; 4. ма­ теріаль­ на дійсність, за до­ по­ мо­ гою якої в

прак­ тиці об’єктивізу­ ють­ ся й уре­ чев­ лю­ ють­ ся відно­ си­ ни лю­ дей;

5. мож­ ли­ вий і дійсний пред­ мет праці та об’єкт пізнан­ ня; 6.

за­ галь­ ний і го­ ло­ вний об’єкт на­ уко­ во­ го знан­ ня та пізнан­ ня;

7. пред­ мет­ ний людсь­ кий світ, в при­ родній ре­ чо­ вині яко­ го про­

яв­ ляється ма­ теріалізо­ ва­ на людсь­ ка життєдіяльність

На­ вко­ лишнє се­ ре­ до­ ви­ ще за­ зви­ чай поділя­ ють на дві ча­ с­ ти­

ни: при­ род­ не і штуч­ не се­ ре­ до­ ви­ ще. До при­ род­ но­ го се­ ре­

до­ ви­ ща на­ ле­ жать ті ма­ теріальні си­ с­ те­ ми, які ви­ ник­ ли по­

за і не­ за­ леж­ но від лю­ ди­ ни, але ста­ ли або мо­ жуть ста­ ти

об’єктом її діяль­ ності. Штуч­ не се­ ре­ до­ ви­ ще охоп­ лює ма­ теріальні

та соціальні умо­ ви життєдіяль­ ності лю­ ди­ ни, об’єкти ес­ те­ тич­ но­

го і мо­ раль­ но­ го став­ лен­ ня лю­ ди­ ни до при­ ро­ ди. Це став­ лен­

ня охоп­ лює та­ кож і ро­ зуміння гли­ бин людсь­ кої душі

БІОС­ ФЕ­ РАТАНО­ О­ СФЕ­ РА

По­ нят­ тя “біос­ фе­ ра” впер­ ше вжи­ то австрійським ге­ о­ ло­ гом Е.

Зюс­ сом ще в 1875 році.

Біос­ фе­ ра - це цілісна зем­ на обо­ лон­ ка, охоп­ ле­ на жит­ тям і

якісно пе­ ре­ тво­ ре­ на ним. Біос­ фе­ ра охоп­ лює: тро­ по­ сфе­ ру

(ни­ жню ча­ с­ ти­ ну ат­ мо­ сфе­ ри), ко­ ру вивітрю­ ван­ ня (2-3 км вглиб

від по­ верхні землі), всю гідро­ сфе­ ру. 95% ма­ си біос­ фе­ ри ста­ но­

вить ма­ са рос­ лин. Ма­ са люд­ ст­ ва -0.0002%

В ХХ-му ст. по­ нят­ тя біос­ фе­ ра ево­ люціонує до ро­ зуміння но­ о­ сфе­

ри. Це по­ нят­ тя за­ про­ по­ но­ ва­ не фран­ цу­ за­ ми Е. Ле­ руа та Тей­

я­ ром де Шар­ де­ ном у 20-х ро­ ках. Во­ ни під “сфе­ рою ро­ зу­ му” ро­

зуміли ви­ ра­ жен­ ня бо­ же­ ст­ вен­ но­ го ду­ ха. От­ же но­ о­ сфе­

РОЛЬПРИ­ РОД­ НИХУМОВУЖИТТІСУСПІЛЬСТВА

Лю­ ди­ на є при­ род­ ною істо­ тою, яка жи­ ве за за­ ко­ на­ ми при­ род­

но­ го світу. Ад­ же лю­ ди­ на у всіх ви­ дах життєдіяль­ ності, скрізь і

завжди, що б во­ на не ро­ би­ ла і що б не пе­ ре­ тво­ рю­ ва­ ла, чи­ нить

як істо­ та при­ род­ на. При­ родні пе­ ре­ ду­ мо­ ви за­ без­ пе­ чу­ ють

мож­ ливість дов­ го­ т­ ри­ ва­ ло­ го існу­ ван­ ня і роз­ вит­ ку

суспільства потрібни­ ми йо­ му ре­ зер­ ва­ ми

Оскільки лю­ ди­ на є істо­ тою при­ род­ ною, то і весь світ соціаль­ них

спільнот як світ зв’язків, відно­ син, кон­ тактів то­ що теж має відби­ ток

при­ род­ нь­ о­ го. Од­ ним з пер­ вин­ них осе­ редків людсь­ ко­ го

суспільства є сім’я. Сім’я - гру­ па лю­ дей, пов’яза­ на ро­ дин­ ни­ ми

НАПРИ­ РО­ ДУ

Мож­ на виділи­ ти такі ри­ си впли­ ву суспільства на при­ ро­ ду:

- роз­ ши­ рен­ ня про­ сто­ ро­ вих меж ос­ воєння лю­ ди­ ною при­ ро­ ди

- по­ даль­ ше вив­ чен­ ня й ос­ воєння при­ ро­ ди, тоб­ то відкрит­ тя і

про­ мис­ ло­ ве ви­ ко­ ри­ с­ тан­ ня но­ вих хімічних еле­ ментів, мікро­

про­ цесів, раніше невідо­ мих вла­ с­ ти­ во­ с­ тей і за­ конів при­ ро­ ди

- по­ си­ лен­ ня інтен­ сив­ ності ви­ ко­ ри­ с­ тан­ ня при­ род­ них ре­

сурсів

- зро­ с­ тан­ ня за­ бруд­ нен­ ня довкілля

За історію люд­ ст­ ва спо­ с­ те­ ре­ же­ но три ре­ во­ люційні пе­ ре­ во­

ро­ ти в про­ дук­ тив­ них си­ лах суспільства: 1. не­ олітич­ на ре­ во­

люція (ви­ ник­ нен­ ня зем­ ле­ роб­ ст­ ва, пе­ рехід від при­ сво­ ю­ ю­

чої еко­ номіки до ви­ роб­ ни­ чої); 2. про­ мис­ ло­ ва ре­ во­ люція

(пе­ рехід від ремісни­ чих зна­ рядь праці до ма­ шин); 3. на­ уко­

КРИ­ ЗАУВІДНО­ ШЕННІЛЮ­ ДИ­ НИІПРИ­ РО­ ДИ. ЕКО­ ЛОГІЯ. ВИ­ ЖИ­ ВАН­ НЯ

По­ нят­ тя еко­ логія (від гр. на­ ука про бу­ ди­ нок) впер­ ше бу­ ло вве­

де­ но у вжи­ ток німець­ ким біоло­ гом Е.Гек­ ке­ лем у йо­ го праці “За­

галь­ на мор­ фо­ логія ор­ ганізмів” (1866). Еко­ логія оз­ на­ ча­ ла

спеціаль­ ну біологічну на­ уку про ор­ ганізми “у се­ бе вдо­ ма”, тоб­ то

про взаємо­ за­ лежність ор­ ганізмів і се­ ре­ до­ ви­ ща їх існу­ ван­ ня

На сьо­ годні ос­ нов­ ни­ ми еко­ логічни­ ми про­ бле­ ма­ ми є: на­ ро­

до­ на­ се­ лен­ ня, пар­ ни­ ко­ вий ефект, утилізація про­ мис­ ло­ вих

відходів, еко­ логічно чи­ с­ та енер­ ге­ ти­ ка та транс­ порт,

демілітарізація, дехімізація сільсько­ го гос­ по­ дар­ ст­ ва, ре­ сур­

со­за­ без­ пе­ чен­ ня та ре­ куль­ ти­ вація літо­ сфе­ ри

Історію взаємовідно­ син лю­ ди­ ни і при­ ро­ ди мож­ на поділи­ ти на 4

ета­ пи: 1. від ви­ ник­ нен­ ня homo sapiens до по­ яви зем­ ле­ роб­ ст­

ва і ско­ тар­ ст­ ва (при­ сво­ ю­ ю­ че гос­ по­ дар­ ст­ во, єдність лю­ ди­

ни і при­ ро­ ди); 2. ви­ ник­ нен­ ня зем­ ле­ роб­ ст­ ва і ско­ тар­

ст­ ва (відтво­ рю­ ю­ че гос­ по­ дар­ ст­ во, ак­ тив­ не пе­ ре­ тво­ рен­

ня при­ ро­ ди); 3. про­ мис­ ло­ ва ре­ во­ люція (ви­ ник­ нен­ ня

ідеї па­ ну­ ван­ ня лю­ ди­ ни над при­ ро­ дою, вплив лю­ ди­ ни на при­ ро­

ду стає згуб­ ним); 4. на­ уко­ во-технічна ре­ во­ люція (за­ бруд­

нен­ ня довкілля, підпо­ ряд­ ку­ ван­ ня на­ уко­ во­ го по­ шу­ ку хиб­ ним

іде­ ям, мілітарізація)

Під ви­ жи­ ван­ ням ро­ зуміють і усвідо­ млю­ ють яви­ ще тво­ рен­ ня лю­

як спо­ со­ бу ціле­ с­ пря­ мо­ ва­ но­ го пе­ ре­ тво­ рен­ ня дійсності

Го­ ло­ вний вис­ но­ вок К. Марк­ са по­ ля­ гає в то­ му, що суспільне бут­

тя лю­ дей виз­ на­ чає суспільну свідомість, що є ідей­ ни­ ми за­ са­ да­

ми ма­ теріалістич­ но­ го ро­ зуміння істо­ рич­ но­ го роз­ вит­ ку

суспільства. Суспільне бут­ тя за Марк­ сом - це про­ цес ре­аль­ ної

життєдіяль­ ності лю­ дей, що ви­ яв­ ляється в пе­ ре­ тво­ ренні дійсності

та си­ с­ темі суспільних відно­ син, що скла­ да­ ють­ ся між людь­ ми у

про­ цесі їх соціаль­ ної діяль­ ності. Суспільна свідомість - це ду­ хов­ на

сфе­ ра істо­ рич­ но­ го про­ це­ су, яка ут­ во­ рює цілісну си­ с­ те­ му

з пев­ ною внутрішньою струк­ ту­ рою, що має різні рівні (те­ о­ ре­ тич­ ну

і бу­ ден­ ну свідомість, іде­ о­ логію та суспільну пси­ хо­ логію) і фор­

ми (політич­ ну і прак­ тич­ ну свідомість, мо­ раль, релігію, філо­ софію,

на­ уку, ес­ те­ тич­ ну свідомість)

СУСПІЛЬСТВО ЯКСА­ МО­ ОР­ ГАНІЗО­ ВА­ НА

СИ­ С­ ТЕ­ МА

Впер­ ше по­ гляд на суспільство як на са­ мо­ ор­ ганізо­ ва­ ну си­ с­ те­ му

зустрічається у Г.-В.-Ф. Ге­ ге­ ля. Ос­ но­ вою істо­ рич­ но­ го роз­

вит­ ку у ньо­ го є Світо­ вий Дух, який ре­ алізується че­ рез дух епо­

хи, що в свою чер­ гу пе­ ред­ ба­ чає ак­ тив­ ну діяльність лю­ ди­ ни. Ме­

та історії за Ге­ ге­ лем - роз­ ви­ ток і ре­ алізація сво­ бо­ ди гро­ ма­

дя­ ни­ на в гро­ мадсь­ ко­ му суспільстві. От­ же Ге­ гель ро­ зумів

суспільство як цілісну си­ с­ те­ му, що са­ мо­ роз­ ви­ вається за­ вдя­ ки

діяль­ ності лю­ дей, про­ те за цим стоїть са­ модіяльність Світо­ во­ го Ду­

ха

К. Маркс ство­ рює діалек­ ти­ ко-ма­ теріалістич­ не вчен­ ня про

суспільство. Опорні ка­ те­ горії йо­ го ба­ чен­ ня: суспільно-еко­ номічна

фор­ мація, спосіб ви­ роб­ ництва, про­ дук­ тивні си­ ли та ви­ роб­ ничі

відно­ си­ ни, ба­ зис і над­ бу­ до­ ва, соціаль­ на ре­ во­ люція

М. Ве­ бер у своїй кон­ цепції іде­ аль­ них типів за­ пе­ ре­ чу­ вав

те­ орію фор­ маційно­ го аналізу соціуму. В історії, на йо­ го дум­ ку,

домінує оди­ нич­ ний факт, унікаль­ на подія, схе­ ма ж уза­ галь­ нює, іде­

алізує, по­ дає у ви­ гляді за­ ко­ номірності, якої в ре­ альній історії не

існує. Всі фак­ то­ ри роз­ вит­ ку суспільства - рівно­ правні: куль­ ту­ ру

мож­ на тлу­ ма­ чи­ ти як про­ дукт еко­ номіки і на­ впа­ ки - еко­ номічні

відно­ си­ ни як про­ дукт куль­ ту­ ри. Ве­ бер ствер­ д­ жу­ вав, що ос­ но­

вою капіталістич­ ної еко­ номіки є не що інше як релігія про­ те­ с­ тан­ тиз­

му та про­ те­ с­ тантсь­ ка ети­ ка

Т. Пар­ сонс ство­ рює те­ орію струк­ тур­ но-функціональ­ но­ го

аналізу суспільства. Він тлу­ ма­ чить суспільство як са­ мо­ ор­ ганізо­ ва­

ну си­ с­ те­ му че­ рез взаємодію “я” та “іншо­ го”. Са­ ме на за­ са­ дах

взаємодії відбу­ вається поєднан­ ня си­ с­ тем осо­ би­ с­ тості та соціаль­

ної си­ с­ те­ ми з при­ во­ ду взаємо­ до­ пов­ нен­ ня ек­ с­ пек­ тацій

Та­ кож за­ слу­ го­ ву­ ють на ува­ гу те­ орія соціаль­ них ха­ рак­ терів

Е. Фром­ ма та си­ нер­ ге­ тич­ на те­ орія М.Мой­ сеєва

СОЦІАЛЬ­ НАСТРУК­ ТУ­ РА

Соціальні відно­ си­ ни скла­ да­ ють­ ся з при­ во­ ду ре­ алізації са­ мо­

го соціаль­ но­ го взаємозв’яз­ ку, за до­ по­ мо­ гою яко­ го ви­ яв­

ляється соціаль­ не ста­ но­ ви­ ще лю­ дей та їх спільно­ с­ тей у

соціальній струк­ турі суспільства, ха­ рак­ тер їх соціаль­ них взаємовідно­

син, по­ глиб­ лен­ ня або на­ впа­ ки - по­ до­ лан­ ня відмінно­ с­ тей між

соціаль­ ни­ ми спільно­ с­ тя­ ми, роз­ ви­ ток чи де­ гра­ дація соціаль­

них спільно­ с­ тей, соціаль­ ної струк­ ту­ ри в ціло­ му. Соціаль­ на

струк­ ту­ ра є фор­ мою ор­ ганізації, крит­ салізацією соціаль­ них відно­

син.

Соціаль­ на струк­ ту­ ра - це су­ купність віднос­ но стійких, стабільних

мо­ раль­ ною відповідальністю та взаємо­ до­ по­ мо­ гою

Як стійке соціаль­ не об’єднан­ ня сім’я ви­ ни­ кає в епо­ ху пізньо­ го не­

оліту, у про­ цесі роз­ кла­ ду ро­ до­ во­ го­ ла­ ду і пов’яза­ на з по­

явою при­ ват­ ної влас­ ності, класів та дер­ жа­ ви. Сім’я за­ сно­ вується

на пев­ них фор­ мах шлюб­ них со­ юзів, най­ по­ ши­ реніши­ ми се­ ред яких

є полігамія та мо­ но­ гамія

Са­ ме в сім’ї відбу­ вається відтво­ рен­ ня фізич­ них і ду­ хов­ них сил

лю­ ди­ ни, котрі спри­ я­ ють кра­ що­ му ви­ ко­ нан­ ню нею своїх робітни­

чих, соціаль­ них і куль­ тур­ них функцій у соціумі

ЕТ­ НОС. РІД. ПЛЕМ’Я

Ет­ но­ си - це біофізичні ре­ аль­ ності, завжди опо­ виті соціаль­ ною обо­

лон­ кою, втілені в ту чи іншу соціаль­ ну фор­ му

Ет­ нос (за Л. Гу­ ми­ ль­ о­ вим) - це пе­ ре­ дусім струк­ ту­ ро­ ва­ ний

до ціле­ с­ пря­ мо­ ва­ них дій

Ет­ нос, що з’яв­ ляється на істо­ ричній арені спо­ чат­ ку бе­ реть­ ся за

ство­ рен­ ня штуч­ ної еко­ си­ с­ те­ ми. Про­ тя­ гом на­ ступ­ ної - ак­

ма­ тич­ ної - фа­ зи ет­ нос є ак­ тив­ ним, здат­ ним до на­ пру­ жен­ ня,

спря­ мо­ ва­ но­ го на пе­ ре­ тво­ рен­ ня довкілля. Про­ тя­гом куль­ тур­

ної фа­ зи відбу­ вається на­ ко­ пи­ чен­ ня технічних до­ сяг­ нень та іде­

о­ логічних цінно­ с­ тей. Потім по­ чи­ нається об­ ску­ рант­ на фа­ за -

фа­ за істо­ рич­ ної інерції. Про­ тя­ гом ос­ тан­ ньої - го­ мео­ стаз­

ної - фа­ зи ет­ нос по­ сту­ пається на істо­ричній арені місцем но­ вим ет­

но­ сам

Рід - це об’єднан­ ня гру­ пи кров­ них ро­ дичів, що ве­ дуть своє по­ хо­

ють спільне ро­ до­ ве ім’я

Виз­ на­ чаль­ ни­ ми ри­ са­ ми ро­ до­ вих відно­ син є: рівність всіх

членів ро­ ду, відсутність май­ но­ вих відно­ син між ро­ ди­ ча­ ми, до­

три­ ман­ ня ек­ зо­ гамії

Плем’я - це фор­ ма етнічної спільності й суспільної ор­ ганізації до­ кла­

го роз­ вит­ ку

Виз­ на­ ча­ ю­ чи по­ нят­ тя “нація” слід поєдну­ ва­ ти та вра­ хо­ ву­ ва­

ти і соціаль­ но-еко­ номічні, і етнічні, і соціокуль­ турні, і ду­ ховні фак­

то­ ри. Націю мож­ на трак­ ту­ ва­ ти як спільність лю­ дей, що фор­ мується

за­ вдя­ ки єдності та­ ких за­ сад: 1. те­ ри­ торіаль­ них (кож­ на

нація має свою те­ ри­ торію, “життєвий простір”); 2. етнічних (нація

фор­ мується з лю­ дей од­ но­ го етнічно­ го скла­ ду); 3. еко­ номічних

(спільність гос­ по­ дарсь­ ких зв’язків кон­ солідує лю­ дей); 4. за­ галь­

но­ куль­ тур­ них (мо­ ва, тра­ диції, зви­ чаї, об­ ря­ ди); 5. пси­

хо­ логічних (спільні ри­ си психічно­ го скла­ ду)

Аб­ со­ лю­ ти­ зація будь-якої з цих рис при­ зво­ дить до ви­ к­ рив­ ле­

но­ го ро­ зуміння нації

МЕН­ ТАЛІТЕТТАМЕН­ ТАЛЬНІСТЬ

По­ нят­ тя мен­ тальність по­ хо­ дить від ла­ тинсь­ ко­ го mentalis -

спосіб мис­ лен­ ня, при­ на­ лежність до ро­ зу­ му, ду­ шев­ ний склад

Мен­ тальність - це су­ купність ус­ та­ но­ вок та схиль­ но­ с­ тей діяти,

ну­ ло­ го і май­ бут­ нь­ о­ го то­ що

Розрізня­ ють мен­ тальність: ста­ те­ ву, віко­ ву, про­ фесійну, національ­ ну

Мен­ талітет - це мен­ тальність як її соціаль­ но-прак­ тич­ не втілен­ ня,

но-істо­ рич­ ної та куль­ тур­ ної укоріне­ ності в бутті

Ха­ рак­ тер­ ни­ ми для ук­ раїнської мен­ таль­ ності є ар­ хе­ ти­ пи ан­

т­ ро­ по­ цен­ т­ риз­ му та софійності світу. За­ га­ лом в ук­ раїнсько­

му мен­ талітеті та в ук­ раїнській куль­ турі спо­ с­ терігається па­ ра­

лелізм у зо­ б­ ра­ женні жит­ тя при­ ро­ ди та лю­ ди­ ни, ор­ганічний

зв’язок при­ род­ но­ го та соціаль­ но­ го. Інши­ ми ха­ рак­ тер­ ни­ ми

ар­ хе­ ти­ па­ ми мен­ таль­ ності є “сер­ це”, “по­ ле”, “сло­ во”

СУСПІЛЬНИЙПРО­ ГРЕСІПЕРІОДІЗАЦІЯ

манізму, соціаль­ ної спра­ вед­ ли­ вості, зла­ го­ ди і де­ мо­ кратії

В ге­ гелівській кон­ ценпції суспільно­ го роз­ вит­ ку мас­ шта­ бом

вимірю­ ван­ ня всесвітньої історії та сту­ пенів її про­ гре­ су бу­ ло

усвідо­ млен­ ня сво­ бо­ ди. На­ ро­ ди поділя­ ли­ ся на всесвітньо-істо­

ричні та на ті, що не ма­ ли за­ галь­ но­ людсь­ ко­ го на­ ча­ ла. Три

стадії людсь­ ко­ го про­ гре­ су - східні де­ с­ потії, гре­ ко-римсь­ кий

світ та гер­ мансь­ кий світ

О.Конт вимірю­ вав про­ грес за рівнем роз­ вит­ ку людсь­ кої свідо­ мості і

типів мис­ лен­ ня. 3 стадії суспільно­ го роз­ вит­ ку за О. Кон­ том: те­

о­ логічне мис­ лен­ ня, міфо­ логічне мис­ лен­ ня та на­ уко­ ве мис­ лен­

ня

В тех­ но­ кра­ тич­ них те­ оріях ХХ ст. (Д.Белл, З.Бже­ зинсь­ кий, А.То­

ф­ лер та ін.) кри­ терієм роз­ вит­ ку суспільства виз­ нається па­ ну­ ю­

чий тип тех­ но­ логії

Марк­ систсь­ ка кон­ цепція суспільства, йо­ го роз­ вит­ ку спи­ рається на

ро­ зуміння цьо­ го роз­ вит­ ку як зміни суспільно-еко­ номічних фор­ мацій,

кож­ на з яких є істо­ рич­ ним ти­ пом суспільства, за­ сно­ ва­ но­ го на

пев­ но­ му спо­ собі ви­ роб­ ництва. П’ять тра­ диційних суспільно-еко­

номічних фор­ мацій: первісно­ об­ щин­ на, ра­ бо­ влас­ ниць­ ка, фе­ о­

даль­ на, капіталістич­ на та ко­ муністич­ на. Три не­ тра­ диційні стадії:

пер­ вин­ на фор­ мація, вто­ рин­ на фор­ мація, ко­ муністич­ на фор­ мація

Існу­ ють та­ кож те­ орії циклічності роз­ вит­ ку (Дж. Віко). П. Со­ рокін

вва­ жав, що в історії кож­ но­ го суспільства не існує стійкої за­ ко­

номірності ні про­ гре­ сив­ но­ го, ні ре­ г­ ре­ сив­ но­ го ха­ рак­ те­

ру

По­ ши­ рені та­ кож три лінії за­ пе­ ре­ чен­ ня про­ гре­ су: 1. кож­ ний

на­ род має свою історію і тво­ рить свою не­ по­ втор­ ну куль­ ту­ ру, які

не підля­ га­ ють порівнян­ ню з інши­ ми (В. Дільтей, К. Леві-Стросс); 2.

роз­ ви­ ток історії су­ пе­ реч­ ли­ вий, в ньо­ му ре­ г­ рес здебільшо­ го

домінує над про­ гре­ сом (Б. Рас­ сел, А. Дж. Тойнбі); 3. за­ пе­ ре­ чен­

ня про­ гре­ су в ок­ ре­ мих сфе­ рах суспільно­ го бут­ тя (К.Яс­ перс)

ОС­ НОВНІВИЗ­ НА­ ЧЕН­ НЯЗРОЗДІЛУ

ЇХСПІВВІДНО­ ШЕН­ НЯ

Тлу­ ма­ чень по­ нят­ тя політи­ ка на сьо­ годні існує декілька: 1. політи­

ка як відно­ си­ ни (зго­ да, підпо­ ряд­ ку­ ван­ ня, па­ ну­ ван­ ня,

конфлікт між гру­ па­ ми, ок­ ре­ ми­ ми людь­ ми та дер­ жа­ ва­ ми); 2.

політи­ ка як курс (на­ прям, на ос­ нові яко­ го прий­ ма­ ють­ся рішен­

ня); 3. політи­ ка як кон­ крет­ на сфе­ ра (сфе­ ра ве­ ден­ ня бо­ роть­ би

за за­ во­ ю­ ван­ ня дер­ жав­ ної вла­ ди); 4. політи­ ка як ми­ с­ тецтво

уп­ равління людь­ ми

Виз­ на­ чаль­ ним для політи­ ка є три якості: при­ ст­ расть (відданість

справі); відповідальність та окомір (здатність відчу­ ва­ ти ре­ алії)

Політи­ ка - це особ­ ли­ вий вид людсь­ кої діяль­ ності, пов’яза­ ний з

існу­ ють між гру­ па­ ми лю­ дей, ок­ ре­ ми­ ми людь­ ми сто­ сов­ но вла­ ди

Кон­ цепція вла­ ди є го­ ло­ вною в аналізі політи­ ки як ви­ ду діяль­ ності

Вла­ да - це здатність і мож­ ливість ок­ ре­ мих осіб або соціаль­ них груп

підпо­ ряд­ ко­ ву­ ва­ ти їй дії і во­ лю інших соціаль­ них суб’єктів

Розрізня­ ють вла­ ду дер­ жав­ ну, політич­ ну, еко­ номічну, ду­ хов­ ну,

сімей­ ну та ін.

Із по­ нять політи­ ка та вла­ да політи­ ка є пер­ вин­ ним, а вла­ да є

за­ со­ бом здійснен­ ня політи­ ки. Інши­ ми сло­ ва­ ми політи­ ка є при­

чи­ ною вла­ ди, а вла­ да - при­ чи­ ною політи­ ки

Вплив - це будь-яка по­ ведінка од­ но­ го індивіда чи гру­ пи, які вно­ сять

Ос­ новні дже­ ре­ ла вла­ ди: патріар­ халь­ не (спад­ ко­ ве), ха­ риз­

ма­ тич­ не (по­ тре­ ба в лідері), раціональ­ не (де­ мо­ кратія, ви­ бо­ ри),

не­ за­ кон­ не

Ме­ то­ ди ре­ алізації вла­ ди: ав­ то­ ри­ тет, на­ силь­ ст­ во, за­

охо­ чен­ ня

Вла­ с­ ти­ вості вла­ ди: 1. су­ ве­ ренітет (вер­ хо­ вен­ ст­ во вла­

ди), ав­ то­ ри­ тарність, амбіва­ лентність; 2. відповідальність вла­

ди пе­ ред на­ ро­ дом; 3. во­ льо­ ва спря­ мо­ ваність вла­ ди (вла­

да ре­ алізується че­ рез пра­ во, за­ ко­ ни і нор­ ма­ тивні ак­ ти); 4.

при­ му­ совість; 5. ле­ ги­ тимність (здатність си­ с­ те­ ми по­ ро­

ди­ ти і підтри­ му­ ва­ ти віру на­ ро­ ду в те, що її політичні інсти­ ту­ ти

і ліде­ ри відповіда­ ють інте­ ре­ сам на­ ро­ ду і йо­ го мо­ ралі)

ПОЛІТИЧ­ НАСИ­ С­ ТЕ­ МА.

ною си­ с­ те­ мою суспільства

Скла­ до­ ви­ ми еле­ мен­ та­ ми б.-якої політич­ ної си­ с­ те­ ми є:

політичні відно­ си­ ни, політич­ на діяльність, політич­ на ор­ ганізація

суспільства, політич­ на свідомість і політич­ на куль­ ту­ ра, політичні і

пра­ вові нор­ ми, ЗМІ

Функції політич­ ної си­ с­ те­ ми: 1. виз­ на­ чен­ ня цілей і за­ вдань

політич­ но­ го роз­ вит­ ку; 2. мобілізація ре­ сурсів з ме­ тою їх роз­

поділу та ре­ алізації; 3. інте­ г­ рація всіх еле­ ментів суспільства; 4.

легіти­ мація

До­ сить по­ ши­ ре­ ним є поділ си­ с­ тем на то­ талітарні, ав­ то­ ри­ тарні

та де­ мо­ кра­ тичні. Кри­ терієм їх роз­ ме­ жу­ ван­ ня є політич­ ний

сфе­ ри суспільно­ го жит­ тя і осо­ би­ с­ те жит­ тя гро­ ма­ дян

Ос­ новні ри­ си то­ таліта­ риз­ му: 1. за­ бо­ ро­ на де­ мо­ кра­ тич­ них

ор­ ганізацій; 2. ліквідація кон­ сти­ туційних прав і сво­ бод; 3. ма­ со­

ве по­ ру­ шен­ ня за­ конів струк­ ту­ ра­ ми дер­ жав­ ної вла­ ди; 4. ре­

пресії; 5. мілітарізація

Ав­ то­ ри­ тар­ ний ре­ жим за своїм ха­ рак­ те­ ром посідає проміжне ста­

но­ ви­ ще між то­ таліта­ риз­ мом і де­ мо­ кратією

Ос­ новні ри­ си ав­ то­ ри­ та­ риз­ му: 1. в ру­ ках найбільш впли­ во­ во­

го кла­ ну зо­ се­ ре­ д­ же­ на ви­ ко­ нав­ ча вла­ да, чиї по­ вно­ ва­

жен­ ня знач­ но пе­ ре­ ва­ жа­ ють за­ ко­ но­ дав­ чу; 2. за­ ко­ ни діють

в інте­ ре­ саї дер­ жа­ ви, а не осо­ би; 3. постійно зву­ жу­ ють­ся мож­

ли­ вості для діяль­ ності опо­ зиції, яка про­ те все ж та­ ки існує; 4.

найбільшу роль відіграє прав­ ля­ ча партія, всі інші - або не­ значні, або

не існу­ ють; 5. цен­ зу­ ра ЗМІ; 6. існу­ ван­ ня офіційної іде­ о­ логії;

7. си­ лові струк­ ту­ ри ви­ ко­ ну­ ють функцію ка­ раль­ них ор­ ганів; 8.

суспільство підтри­ мує вла­ ду; 9. знач­ ний сек­ тор еко­ номіки кон­ тро­

люється дер­ жа­ вою; 10. нор­ ми мо­ ралі ма­ ють кон­ сер­ ва­ тив­ ний ха­

рак­ тер; 11. фор­ ма ус­ т­ рою - унітар­ на; 12. пра­ ва нац. мен­ шин про­

го­ ло­ шені, але об­ ме­ жені

ДЕ­ МО­ КРАТІЯ

Де­ мо­ кратія пе­ ре­ кла­ дається з дав­ нь­ о­ г­ рець­ кої як на­ ро­ до­

влад­ дя. Ідея де­ мо­ кратії за­ ро­ ди­ ла­ ся в ан­ тич­ но­ му полісі.

Ав­ то­ ром цьо­ го по­ нят­ тя вва­ жається Ге­ ро­ дот

Де­ мо­ кратія - це фор­ ма ус­ т­ рою б.-якої ор­ ганізації, що грун­

за більшістю

В іншо­ му трак­ ту­ ванні, де­ мо­ кратія - це пев­ ний іде­ ал суспільно­

с­ темі цінно­ с­ тей

Ос­ новні ри­ си де­ мо­ кратії як фор­ ми правління: 1. юри­ дич­ не виз­

нан­ ня та інсти­ туціаль­ ний ви­ раз су­ ве­ реніте­ ту, вер­ хов­ ної вла­

ди на­ ро­ ду; 2. періодич­ на ви­ борність ос­ нов­ них ор­ ганів дер­ жа­

ви; 3. рівність прав гро­ ма­ дян що­ до участі в уп­ равлінні дер­ жа­ вою;

4. прий­ нят­ тя рішень більшістю і підпо­ ряд­ ку­ ван­ ня мен­ шості

більшості при ре­ алізації цих рішень

Лібе­ ралізм впер­ ше в історії суспільної дум­ ки по­ нятійно відділив

індивіда від суспільства і дер­ жа­ ви, роз­ ме­ жу­ вав дві ав­ то­ номні сфе­

ри - дер­ жа­ ву та гро­ ма­ дянсь­ ке суспільство. Лібе­ ральній де­ мо­

кратії вла­ с­ тиві такі ри­ си: 1. ото­ тож­ нен­ ня на­ ро­ ду як дже­ ре­ ла

вла­ ди з індивідом, осо­ бистістю; 2. виз­ нан­ ня осо­ би­ с­ тості пер­ вин­

ним і го­ ло­ вним дже­ ре­ лом вла­ ди; 3. фор­ маль­ ний ха­ рак­ тер ро­

зуміння де­ мо­ кратії як сво­ бо­ ди; 4. пар­ ла­ мен­ та­ ризм; 5. об­ ме­

жен­ ня ком­ пе­ тенції і сфе­ ри діяль­ ності дер­ жа­ ви; 6. роз­ поділ вла­

ди; 7. об­ ме­ жен­ ня вла­ ди більшості над меншістю

Відомі та­ кож кон­ цепції ко­ лек­ тивістської (іден­ ти­ тар­ ної) де­

мо­ кратії: ко­ лек­ тивізм у трак­ ту­ ванні на­ ро­ ду і сво­ бо­ ди, єдність

все­ ре­ дині на­ ро­ ду, аб­ со­ лют­ ний, аож­ дистсь­ кий ха­ рак­ тер вла­

ди, по­ вна без­ за­ хисність мен­ шості і т.д. Не ос­ таннє місце зай­ має те­

орія плю­ ралістич­ ної де­ мо­ кратії: го­ ло­ вний еле­ мент політич­

ної си­ с­ те­ ми - зацікав­ ле­ на гру­ па; спільна во­ ля - ком­ проміс

різних груп; су­ пер­ ництво - соціаль­ на за­ са­ да; стри­ ман­ ня і про­ ти­

ва­ ги по­ ши­ рю­ ють­ ся на соціаль­ ну сфе­ ру; дер­ жа­ ва - арбітр, який

га­ ран­тує до­ три­ ман­ ня за­ конів; роз­ по­ ро­ шен­ ня вла­ ди між різни­

ми цен­ т­ ра­ ми політич­ но­ го впли­ ву; де­ мо­ кра­ тичність ор­ ганізації

кож­ ної ба­ зис­ ної гру­ пи та ціннісний кон­ сен­ сус в суспільстві

ДЕР­ ЖА­ ВА

Пла­ тон уяв­ ляв іде­ аль­ ну дер­ жа­ ву як ієрархію пра­ ви­ телів-му­ д­

реців, воїнів і чи­ нов­ ників і се­ лян та ремісників. Т.Мор вва­ жав, що

дер­ жа­ ва - це змо­ ва ба­ га­ тих про­ ти бідних. На дум­ ку Ге­ ге­ ля

дер­ жа­ ва - об­ раз і дійсність ро­ зу­ му, хід Бо­ га в світі

Існу­ ють три підхо­ ди до виз­ на­ чен­ ня дер­ жа­ ви: ор­ ганізація ве­

ли­ кої соціаль­ ної гру­ пи, відно­ си­ ни політич­ ної вла­ ди, адміністра­

тивні ор­ га­ ни та си­ с­ те­ ма пра­ во­ вих норм

Су­ час­ на політо­ логія виз­ на­ чає дер­ жа­ ву як політич­ ну спільно­

вла­ да

Дер­ жа­ ва - це ба­ га­ то­ а­ с­ пект­ ний інсти­ тут, який ви­ с­ ту­ пає, з

од­ но­ го бо­ ку, як особ­ ли­ вий апа­ рат уп­ равління суспільством, а з

дру­ го­ го - як асоціація всіх членів суспільства, роз­ та­ шо­ ва­ но­ го на

певній те­ ри­ торії. Дер­ жа­ ва - це фор­ ма політич­ ної ор­ ганізації

суспільства, ос­ нов­ не зна­ ряд­ дя здійснен­ ня політич­ ної вла­ ди

За­ галь­ ни­ ми оз­ на­ ка­ ми дер­ жа­ ви є: 1. відо­ крем­ лен­ ня

публічної вла­ ди від суспільства; 2. те­ ри­ торія, що ок­ рес­ лює кор­ до­

ни дер­ жа­ ви; 3. су­ ве­ ренітет, вер­ хо­ вен­ ст­ во на певній те­ ри­

торії; 4. на­ явність за­ ко­ ну; 5. мо­ но­ полія на ле­ галь­ не за­ сто­

су­ ван­ ня си­ ли, при­ му­ су; 6. пра­ во стя­ гу­ ва­ ти по­ дат­ ки і

збо­ ри; 7. обов’яз­ ковість член­ ст­ ва в дер­ жаві; 8. пре­ тензія на

пред­ став­ ництво суспільства в ціло­ му

Дер­ жа­ ви розрізня­ ють­ ся за фор­ мою дер­ жав­ но­ го правління - си­

ор­ ганів і їх взаємовідно­ син з на­ се­ лен­ ням. Виділя­ ють мо­

нархію (кон­ сти­ туційну та аб­ со­ лют­ ну) і ре­ с­ публіку

(пре­ зи­ дентсь­ ку, пар­ ла­ ментсь­ ку, зміша­ ну)

Та­ кож виділя­ ють різні фор­ ми дер­ жав­ но­ го ус­ т­ рою - теріторіаль­

раль­ них і регіональ­ них дер­ жав­ них ор­ ганів. Розрізня­ ють

унітарні дер­ жа­ ви, фе­ де­ рації та кон­ фе­ де­ рації

охоп­ лює дер­ жа­ ва чи її струк­ ту­ ри

Гро­ ма­ дянсь­ ке суспільство у вузь­ ко­ му ро­ зумінні не­ роз­ рив­ но

пов’яза­ не з пра­ во­ вою дер­ жа­ вою, во­ ни не існу­ ють од­ не без од­

но­ го. Еко­ номічни­ ми за­ са­ да­ ми гро­ ма­ дянсь­ ко­ го суспільства є

при­ ват­ на власність

Філо­ софсь­ ка ос­ но­ ва пра­ во­ вої дер­ жа­ ви, як об’єднан­ ня лю­

дей, підпо­ ряд­ ко­ ва­ них пра­ во­ вим за­ ко­ нам, бу­ ла роз­ роб­ ле­

на І.Кан­ том. Оз­ на­ ки (за Кан­ том): 1. вер­ хо­ вен­ ст­ во пра­ ва; 2.

відповідність за­ ко­ ну пра­ вові; 3. фор­ маль­ на рівність

В уза­ галь­ не­ но­ му ви­ гляді мож­ на виділи­ ти такі ри­ си пра­ во­ вої

дер­ жа­ ви: 1. на­ явність роз­ ви­ ну­ то­ го гро­ ма­ дянсь­ ко­ го

суспільства; 2. об­ ме­ жен­ ня сфе­ ри діяль­ ності дер­ жа­ ви охо­ ро­ ною

прав і сво­ бод гро­ ма­ дян; 3. світо­ гляд­ ний індивіду­ алізм; 4.

пріорітет прав лю­ ди­ ни над за­ ко­ на­ ми дер­ жа­ ви: 5. за­ гальність

пра­ ва; 6. су­ ве­ ренітет на­ ро­ ду; 7. роз­ поділ вла­ ди; 8. пріори­ тет

ме­ то­ ду доз­ во­ лу; 9. об­ ме­ женість сво­ бо­ ди індивіда ли­ ше сво­

бо­ да­ ми і пра­ ва­ ми інших лю­ дей; 10. виз­ на­ чаль­ на роль су­ ду в

розв’язанні спорів; 11. відповідність за­ конів нор­ мам міжна­ род­ но­ го

пра­ ва

Соціаль­ но-спра­ вед­ ли­ ва дер­ жа­ ва - це дер­ жа­ ва, яка бе­ ре на се­

нові пев­ ної про­ гра­ ми дій і відповідно­ го ха­ рак­ те­ ру їх ре­ алізації

Існу­ ють гро­ мадські ор­ ганізації для за­ до­ во­ лен­ ня осо­ би­ с­ тих

по­ треб та ті, які ство­ рю­ ють­ ся відповідно до форм участі гро­ ма­ дян

у ви­ роб­ ничій діяль­ ності або у гро­ мадсь­ ко­ му і соціаль­ но­ му

житті

Політич­ на партія - ор­ ганізо­ ва­ на гру­ па од­ но­ думців, яка ви­ ра­

участі в її здійсненні

Виділя­ ють партії, що пред­ став­ ля­ ють інте­ ре­ си ок­ ре­ мих соціаль­

них груп або їх су­ куп­ но­ с­ тей. За світо­ гляд­ ни­ ми по­ зиціями пев­

ною мірою розрізня­ ють: ідей­ но-політичні та праг­ ма­ тичні партії. Се­

ред ідей­ но-політич­ них партій виділя­ ють: 1. кон­сер­ ва­ тивні (партії,

які праг­ нуть збе­ рег­ ти існу­ ю­ чий суспільно-політич­ ний лад); 2. ре­

формістські (орієнту­ ють­ ся на значні зміни та пе­ ре­ тво­ рен­ ня то­ го

чи іншо­ го ла­ ду); 3. ре­ во­ люційні (став­ лять за ме­ ту по­ ва­ лен­ ня

існу­ ю­ чо­ го ла­ ду); 4. ре­ акційні (праг­ нуть по­ вер­ нен­ ня до по­

пе­ ред­ нь­ о­ го ла­ ду)

Ча­ с­ то політичні партії поділя­ ють на 4 гру­ пи: 1. марк­ систсь­ ко-

ленінські, аван­ гардні партії; 2. пар­ ла­ ментські партії; 3. партії, го­

ло­ вна ме­ та яких - участь у ви­ бо­ рах; 4. партії-клу­ би

ПОЛІТИ­ КАІІДЕ­ О­ ЛОГІЯ

прак­ тич­ ної ре­ алізації

Те, що ро­ бить будь-яку ідею логічно виз­ на­ че­ ною, - по­ стає як іде­ о­

логія. Іде­ о­ логія - це оз­ доб­ ле­ на мрія

Політич­ на іде­ о­ логія - це те­ о­ ре­ тич­ не ок­ рес­ лен­ ня прак­ тич­

ро­ дом лю­ ди, які ре­ аль­ но виз­ на­ ча­ ють владні відно­ си­ ни у країні

Тільки гар­ монійне відно­ шен­ ня політич­ ної еліти і на­ ро­ ду мо­ же ве­

с­ ти суспільство у про­ гре­ сив­ но­ му на­ прямі роз­ вит­ ку. Сутність

цієї гар­ монії по­ ля­ гає в та­ ко­ му: 1. на­ род дійсно су­ ве­ рен­ ний;

2. політич­ на еліта ве­ де за со­ бою на­ род за ідеєю, яку во­ на по­ ро­

ди­ ла і яка є на­ ро­ дові близь­ кою і рідною

ПО­ НЯТ­ ТЯКУЛЬ­ ТУ­ РИ

Впер­ ше по­ нят­ тя куль­ ту­ ри ввів Марк Туллій Ци­ це­ рон для виз­ на­

чен­ ня філо­ софії як “куль­ ту­ ри ро­ зу­ му”.

Куль­ ту­ ра - яви­ ще ши­ ро­ ке і ба­ га­ то­ г­ ран­ не. В по­ нятті куль­

ту­ ри фіксу­ ють­ ся: 1. за­ галь­ на відмінність людсь­ кої життєдіяль­

ності від су­ то біологічних форм життєдіяль­ ності тва­ рин; 2. су­ купність

над­ бань суспільства; 3. виз­ на­ чальні прин­ ци­ пи пев­ но­ го став­ лен­

ня до світу; 4. пев­ на си­ с­ те­ ма норм і цінно­ с­ тей та ме­ ханізмів їх

ре­ алізації; 5. різні спо­ со­ би смис­ ло­ тво­ рен­ ня; 6. до­ сяг­ нен­

ня в усіх сфе­ рах діяль­ ності у їх єдності, ви­ яв­ ля­ ю­ чи якісну спе­

цифіку до­ сяг­ нень кож­ ної з істо­ рич­ них епох ок­ ре­ мо; 7. особ­ ли­

вості життєдіяль­ ності етнічних та національ­ них куль­ тур; 8. спе­ цифіку

діяль­ ності, по­ ведінки, мис­ лен­ ня, по­ чу­ ван­ ня лю­ дей у різних

сфе­ рах суспільно­ го жит­ тя; 9. особ­ ливість куль­ ту­ ри за­ леж­ но від

її носія

Куль­ ту­ ра - це спе­ цифічний спосіб ор­ ганізації і роз­ вит­ ку людсь­

са­ мих се­ бе

Ос­ новні функції куль­ ту­ ри: пізна­ валь­ на (про­ цес осяг­ нен­ ня

світу); про­ гно­ с­ тич­ на (фор­ му­ ван­ ня уяв­ лень про май­ бутнє);

інте­ г­ ра­ тив­ на (об’єднан­ ня лю­ дей); ко­ муніка­ тив­ на (спілку­

ван­ ня лю­ дей); функція ціннісної орієнтації та ре­ гу­ ляції по­ведінки;

освітньо-ви­ хов­ на; функція соціаль­ ної пам’яті

МА­ ТЕРІАЛЬ­ НАТАДУ­ ХОВ­ НАКУЛЬ­ ТУ­ РА

Ма­ теріаль­ на куль­ ту­ ра - це до­ сяг­ нен­ ня, які ви­ ра­ жа­ ють

го­ ло­ вним чи­ ном рівень ос­ воєння лю­ ди­ ною сил при­ ро­ ди, важ­ ли­

вим по­ каз­ ни­ ком яко­ го є зна­ ряд­ дя праці, про­ дук­ тивні си­ ли

суспільства

Ду­ хов­ на куль­ ту­ ра - це до­ сяг­ нен­ ня, що ви­ ра­ жа­ ють рівень

та гли­ би­ ну ду­ хов­ но-те­ о­ ре­ тич­ но­ го ос­ воєння дійсності, це су­

купність до­ сяг­ ну­ то­ го суспільством у сфері мо­ раль­ но­ го та ху­ дож­

нь­ о­ го жит­ тя, в на­ уці і філо­ софії, політиці і праві то­ що

КУЛЬ­ ТУ­ РАІЦИВІЛІЗАЦІЯ

В інтер­ пре­ тації по­ нят­ тя цивілізації спо­ с­ теріга­ ють­ ся два ос­

нов­ них підхо­ ди: по­ зна­ чен­ ня пев­ но­ го рівня роз­ вит­ ку

суспільства та ха­ рак­ те­ ри­ с­ ти­ ка ма­ теріаль­ но-технічних до­ сяг­

нень суспільства порівня­ но з ду­ хов­ ни­ ми над­ бан­ ня­ ми

Л. Мор­ ган за до­ по­ мо­ гою цивілізації по­ зна­ чав стадії роз­ вит­ ку

суспільства, яка на­ стає після вар­ вар­ ст­ ва. Маркс і Енг­ шельс за­ сто­

со­ ву­ ва­ ли по­ нят­ тя цивілізація для по­ зна­ чен­ ня пе­ ре­ ваг бур­

жу­ аз­ но­ го ла­ ду пе­ ред фе­ о­ даль­ ним. О.Шпен­ г­ лер різко роз­ ме­

жо­ ву­ вав по­ нят­ тя куль­ ту­ ра і цивілізація, вва­ жа­ ю­ чи

цивілізацію ста­ ном вми­ ран­ ня куль­ ту­ ри

СПАД­ КОЄМНІСТЬ,ТРА­ ДИЦІЯ

НАЦІОНАЛЬ­ НЕІЗА­ ГАЛЬ­ НО­ ЛЮДСЬ­ КЕВКУЛЬ­ ТУРІ

Національ­ не і за­ галь­ но­ людсь­ ке в куль­ турі роз­ гля­ да­ ють­ ся як

діалек­ тич­ на єдність. Виз­ на­ чи­ ти співвідно­ шен­ ня національ­ но­ го і

за­ галь­ но­ людсь­ ко­ го в куль­ турі мож­ на ли­ ше за до­ по­ мо­ гою

своєму роз­ вит­ ку

За­ галь­ но­ людсь­ ке ха­ рак­ те­ ри­ зує не ли­ ше за­ галь­ не в куль­

турі різних на­ родів, а на­ сам­ пе­ ред соціальність лю­ ди­ ни та її бут­

тя, той соціаль­ ний зміст ма­ теріаль­ ної і ду­ хов­ ної діяль­ ності,

куль­ ту­ ру, яка є сутністю лю­ ди­ ни та її життєдіяль­ ності

КУЛЬ­ ТУ­ РАОСО­ БИ­ С­ ТОСТІ. ГУ­ МАНІЗМ

ПО­ НЯТ­ ТЯІСТРУК­ ТУ­ РАСВІТО­ ГЛЯ­ ДУ

Під світо­ гля­ дом слід ро­ зуміти ре­ зуль­ тат ду­ хов­ но­ го осяг­ нен­

ня лю­ ди­ ною, люд­ ст­ вом світу. Об’єкт світо­ гля­ ду - світ як

цілісність. Пред­ мет світо­ гля­ ду - відно­ шен­ ня “лю­ ди­ на - світ”.

Роз­ ви­ ток світо­ гля­ ду відбу­ вається шля­ хом зміни форм прак­ тич­ но­

го ос­ воєння лю­ ди­ ною світу і її те­ о­ ре­ тич­ но­ го са­ мо­ усвідо­

млен­ ня. Світо­ гляд - най­ ви­ ща фор­ ма са­ мо­ усвідо­ млен­ ня лю­ ди­

ни, логічно впо­ ряд­ ко­ ва­ на си­ с­ те­ ма світовідчут­ тя, світо­ с­

прий­ нят­ тя та світо­ ро­ зуміння

Світо­ гляд - це цілісна кар­ ти­ на світу, в який го­ ло­ вний сю­ жет -

відно­ шен­ ня “лю­ ди­ на - світ”, а го­ ло­ вна дійо­ ва осо­ ба - лю­ ди­ на

Ос­ нов­ ни­ ми струк­ тур­ ни­ ми еле­ мен­ та­ ми світо­ гля­ ду по­ ста­

ють по­ гля­ ди, уяв­ лен­ ня, знан­ ня, оцінка знань, пе­ ре­ ко­ нан­ ня,

віра та іде­ а­ ли

По­ гля­ ди - це вибірко­ ве відо­ б­ ра­ жен­ ня свідомістю лю­ ди­ ни

дійсності, яке відповідає пев­ ним по­ тре­ бам чи інте­ ре­ сам. По­ гля­

ди є ви­ пад­ кові, стихійні

Уяв­ лен­ ня - це збе­ ре­ же­ ний і відтво­ рю­ ва­ ний у свідо­ мості лю­

но­ го і очіку­ ва­ но­ го ре­ зуль­ та­ ту. В уяв­ ленні розрізняється

пам’ять і фан­ тазія

Знан­ ня - це ство­ ре­ ний лю­ ди­ ною, си­ с­ тем­ но-уза­ галь­ не­ ний

об­ раз дійсності. Че­ рез оцінку знань світо­ гляд по­ чи­ нає ви­

яв­ ля­ ти зна­ чущість тих чи інших явищ сто­ сов­ но ми­ ну­ ло­ го, те­

перішньо­ го і май­ бут­ нь­ о­ го в житті лю­ ди­ ни

Пе­ ре­ ко­ нан­ ня - це не­ зво­ руш­ на впев­ неність що­ до пра­ виль­

ПРИН­ ЦИ­ ПИСВІТО­ ГЛЯ­ ДУ

Струк­ ту­ ра світо­ гля­ ду з не­ обхідністю висвічує та­ кож міру на­ бли­

жен­ ня лю­ ди­ ни до світу при тво­ ренні ос­ нов­ них рівнів йо­ го си­ с­

тем­ но-уза­ галь­ не­ но­ го об­ ра­ зу

Бу­ ден­ ний сіто­ гляд - це стихійно си­ с­ те­ ма­ ти­ зо­ ва­ не знан­ ня

го дійсність оцінюється як ак­ тив­ но діюча що­ до лю­ ди­ ни

Світо­ ба­ чен­ ня лю­ ди­ ни по­ чи­ нається з бу­ ден­ но­ го світо­ гля­

ду. Він - підва­ ли­ на, ос­ но­ ва цілісної кар­ ти­ ни світу, бо ви­ то­

ка­ ми йо­ го є пе­ ре­ дусім чуттєвість

До те­ о­ ре­ тич­ но­ го рівня світо­ ба­ чен­ ня лю­ ди­ на підно­ сить­ ся

тоді, ко­ ли у неї ви­ ни­ кає ор­ ганічна по­ тре­ ба по­ яс­ нен­ ня ми­

ну­ ло­ го і сьо­ го­ ден­ ня, а та­ кож про­ гно­ зу­ ван­ ня сво­ го май­

бут­ тя

Те­ о­ ре­ тич­ ний світо­ гляд - це си­ с­ тем­ не ба­ чен­ ня лю­ ди­ ною

пе­ ред­ ба­ чен­ ня

Прин­ ци­ пи світо­ гля­ ду: дог­ ма­ тизм, скеп­ ти­ цизм, монізм, плю­

ралізм, досвід і мудрість

Дог­ ма­ тизм - спосіб осяг­ нен­ ня світу, за яко­ го те чи інше по­ ло­

яких ре­ гу­ люється по­ ведінка лю­ дей

Ця сфе­ ра є про­ явом істо­ рич­ но виз­ на­ че­ них ре­ аль­ них відно­ син

лю­ дей: як од­ них до інших, так і са­ мої лю­ ди­ ни до різних форм її

істо­ рич­ но сфор­ мо­ ва­ них спільно­ с­ тей

МИ­ С­ ТЕЦТВО ІЙО­ ГОВИ­ ДИ

ньо-сценічних об­ ра­ зах

На про­ тязі ос­ танніх 100-150 років із роз­ вит­ ком на­ уки і техніки на­

бу­ ли по­ ши­ рен­ ня такі ви­ ди ми­ с­ тецтва як кіне­ ма­ то­ графія, те­

ле­ ба­ чен­ ня, радіо, ди­ зайн та комп’ютер­ на творчість

ІСТО­ РИЧНІСТЬСВІТО­ ГЛЯ­ ДУ

Мо­ раль­ ний і ми­ с­ тець­ кий ас­ пек­ ти фор­ му­ ван­ ня і роз­ вит­ ку

світо­ гля­ ду по­ ка­ зує, що відно­ шен­ ня “лю­ ди­ на - світ” у своєму

про­ яві має кон­ крет­ ний, все­ охоп­ лю­ ю­ чий, про­ сто­ ро­ во-ча­ со­

вий ха­ рак­ тер існу­ ван­ ня

Історія - це об’єктив­ ний ха­ рак­ тер існу­ ван­ ня відно­ шен­ ня “лю­ ди­

ю­ чи свій слід у світі і пам’яті лю­ ди­ ни

Лю­ ди­ на кож­ на по-своєму тво­ рить кар­ ти­ ну світу. У си­ с­ тем­ но-

ор­ ганізо­ ва­ но­ му, логічно­ му і те­ о­ ре­ тич­ но­ му об­ ла­ ш­ ту­

ванні, а та­ кож у історією ок­ рес­ леній суспільній формі світо­ гляд по­

стає як “істо­ рич­ ний тип”. Виділя­ ють такі істо­ ричні ти­ пи світо­ гля­

ду: міфо­ логічний, релігійний, на­ уко­ вий і філо­ софсь­ кий

МІФІМІФО­ ЛОГІЯ

на­ чаль­ не місце у при­ роді і суттєво впли­ ва­ ють на жит­ тя лю­ ди­ ни

Міфи існу­ ють ко­ с­ мо­ гонічні, ан­ т­ ро­ по­ гонісні, те­ о­ гонічні,

ес­ ха­ то­ логічні, міфи про по­ хо­ д­ жен­ ня благ, “близ­ ню­ кові” міфи

В про­ цесі міфо­ твор­ чості міфи ут­ во­ рю­ ють си­ с­ те­ му, яка по­

стає як міфо­ логія

Міфо­ логія - це істо­ рич­ ний тип світо­ гля­ ду, в яко­ му тво­ рен­ ня

ди­ ни і світу

По­ зи­ тивні якості міфо­ логії як світо­ гля­ ду - орієнтація лю­ ди­ ни на

мрію, праг­ нен­ ня до сво­ бо­ ди і ща­ с­ тя, по­ тре­ ба в са­ мостійній

думці і дії. Не­ га­ тивні - сліпе по­ клоніння силі при­ ро­ ди, дек­ ла­

ру­ ван­ ня па­ сив­ но­ го ха­ рак­ те­ ру відно­ шен­ ня лю­ ди­ ни до

світу

РЕЛІГІЯ

сов­ но явищ світо­ во­ го по­ ряд­ ку

Ета­ па­ ми ево­ люції релігії бу­ ли первісні віру­ ван­ ня (то­ темізм, фе­

ти­ шизм, анімізм), політеїзм, ге­ но­ теїзм і мо­ но­ теїзм світо­ вих

релігій (хри­ с­ ти­ ян­ ст­ во, іслам, буд­ дизм)

По­ зи­ тивні якості релігії як світо­ гля­ ду - тво­ рен­ ня мо­ раль­ них

взірців, до­ клад­ не по­ яс­ нен­ ня місця і ролі лю­ ди­ ни в світі, зна­

чущість віри в Бо­ га. Не­ га­ тивні - при­ ни­ жен­ ня ролі людсь­ ко­ го

пізнан­ ня і прак­ тич­ но-пе­ ре­ тво­ рю­ ю­ чої діяль­ ності, аб­ со­ лю­

ти­ зація ідеї по­ тойбічно­ го ща­ с­ тя

НА­ УКА

дійсності, що тво­ рить­ ся людсь­ кою свідомістю

Життєвий сенс кож­ ної на­ уки мож­ на ко­ рот­ ко сфор­ му­ лю­ ва­ ти так:

зна­ ти, щоб вміти пе­ ред­ ба­ ча­ ти, а пе­ ред­ ба­ ча­ ти, щоб ефек­ тив­

но діяти

Кри­ терій фор­ му­ ван­ ня б.-якої на­ уки за­ галь­ ний: виз­ на­ чен­ ня

пред­ ме­ та досліджен­ ня, ви­ роб­ лен­ ня по­ нять, які відповіда­ ють

цьо­ му пред­ ме­ тові, вста­ нов­ лен­ ня фун­ да­ мен­ таль­ но­ го за­ ко­

ну, вла­ с­ ти­ во­ го цьо­ му пред­ ме­ тові, відкрит­ тя прин­ ци­пу чи

ство­ рен­ ня те­ орії, які да­ ють змо­ гу по­ яс­ ню­ ва­ ти ве­ ли­ чез­

ну кількість фактів

Віра в на­ уці роз­ гля­ дається пе­ ре­ дусім як впев­ неність, що грун­

прак­ тич­ но-логічне підтвер­ д­ жен­ ня

По­ зи­ тивні якості на­ уки як світо­ гля­ ду - ши­ ро­ ке ви­ ко­ ри­ с­

тан­ ня пе­ ре­ до­ вих ме­ тодів, техніки та тех­ но­ логії, тво­ рен­ ня

цих ме­ тодів. Не­ га­ тивні - уніфіку­ ван­ ня, стан­ дар­ ти­ зація ба­

чен­ ня світу лю­ ди­ ною, ви­ клю­ чен­ ня осо­ бистісно­ го, при­ ни­ жен­

ня людсь­ кої здат­ ності зна­ хо­ ди­ ти у світі своє, особ­ ли­ ве і не­

по­ втор­ не

ФІЛО­ СОФІЯ

Філо­ софсь­ ка дум­ ка - це мірку­ ван­ ня про вічність. Філо­ софія з’яв­

ляється в про­ цесі та­ ко­ го поділу людсь­ кої діяль­ ності, ко­ ли ви­ ни­

кає не­ обхідність інте­ лек­ ту­ аль­ но­ го ос­ воєння дійсності на

найбільш за­ галь­ но­ му рівні її ба­ чен­ ня

Філо­ софія - це усвідо­ млен­ ня сут­ ності всьо­ го су­ що­ го

Філо­ софія є те­ о­ ре­ тич­ ни­ ми за­ са­ да­ ми б.-яко­ го світо­ гля­ ду

, по­ за­ як тільки в ній знан­ ня стає пе­ ре­ ко­ нан­ ням, за­ хи­ ща­ ти

і об­ сто­ ю­ ва­ ти яке лю­ ди­ на бу­ де до ос­ тан­ нь­ о­ го сво­ го по­

ди­ ху б.-якою ціною, навіть ціною влас­ но­ го жит­ тя

Ук­ раїнська філо­ софія - це оригіна­ ль­ на си­ с­ те­ ма, за­ са­ да­ ми

віри, надії і лю­ бові. Ос­ нов­ ний ме­ тод ук­ раїнської філо­ софії -

млен­ ням ре­ аль­ но­ го жит­ тя лю­ ди­ ни і суспільства

Син­ те­ зу­ ю­ чи влас­ не ба­ чен­ ня світу і суспільно-уза­ галь­ не­ не

відно­ шен­ ня до ньо­ го, лю­ ди­ на ро­ бить свій єди­ ний і не­ по­ втор­

ний світо­ гляд­ ний вибір - зай­ має відповідну своїй ду­ шев­ но- і при­

род­ но-соціальній сут­ ності життєву по­ зицію

Життєва по­ зиція - це вихідний мо­ мент, по­ ча­ ток діяль­ ності в пев­ но­

му на­ прямі